read-books.club » Детективи » Кривавими слідами 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривавими слідами"

204
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кривавими слідами" автора Ксенія Циганчук. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:
криміналіст.

Скляр обвів поглядом приміщення. Розставлені номерки біля важливих деталей справи тішили, але ж їх так мало.

– Відбитки знайшли? – запитав Тарас Нагай. Йому теж не терпілося чогось суттєвішого.

Криміналіст заперечно похитав головою. Тарас із Єгором відійшли вбік. Старший за званням наказав лишитися і записати для нього нову інформацію, сам же повернувся до Віталіни. Цього разу на патрульних узагалі не звернув уваги. Тож і не помітив, як уся всередині закипає Власта. Вона чула його коментар стосовно ролі жінки в поліції і з цього моменту ненавиділа його ще більше. «Знати б, чи Валентин почув ту його заувагу», – подумалося жінці-копу. Та Валік був поглинутий діями слідчих. Він, як і Власта, мріяв колись перейти на роботу в слідчий відділ.

Скляр повернувся до свого поки що єдиного свідка. Віталіна виглядала занепокоєною. Що вони там знайшли? Слідчий видавався досить розчарованим.

Так насправді й було. З одного боку, звісно, кулі, контейнери для мисливських патронів та уламки саморобного глушника, обмотані армованим скотчем, – це щось. Буває ж і гірше: коли взагалі нічого не знаходять. Але, з іншого боку, хотілося більше зачіпок. Добре б добути відбитки пальців чи ДНК. У такому разі, якщо людина є в базі, спіймати її – лише питання часу. Ну або ж при появі підозрюваних, маючи при собі згадані докази, теж легко перевірити причетність людини до справи.

Єгор сьогодні геть погано спав. Цілий тиждень після того, що сталося, не міг розслабитися та як слід відпочити. За всю службу жодного разу не мав безсоння, незважаючи на те, скільки пережив.

Скляр прослужив у поліції вже п’ятнадцять років, набувши чималого досвіду. Маючи гострий розум, гарну фізичну підготовку (хоч, на перший погляд, так ніхто б не сказав) і неймовірну швидкість реакції, уважався цінним працівником. Перевестися до Рівного вартувало певних зусиль, проте заради нареченої він зробив усе можливе, аби досягти бажаного. Ресторан, у якому вона пропрацювала майже сім років помічником повара, відкрив свою мережу в Рівному. І вже тут дівчина мала змогу отримати давно омріяну посаду шефа кухні. Певний час покрутивши носом, Єгор усе-таки згодився переїхати заради неї. І ось три тижні тому вони з’єдналися. До цього більше місяця мусили прожити в різних містах, доки Єгор отримував згоду керівництва. Не так просто поліцейському розпоряджатися власним життям.

А буквально тиждень тому загинув його найкращий друг при виконанні службових обов’язків. Саме із цього все і почалося. Якесь важке відчуття того, що і йому тепер недовго лишилося. Минулої ночі навіть наснилося, що він був із Ромкою, коли того вбили. У сні приятель попередив про небезпеку.

Скляр укотре за день відігнав від себе непрохані думки.

Тим часом молода жінка не зводила з нього втомлених очей. І він чудово розумів, що вона з нетерпінням чекає, коли від неї відчепляться. «Ні, крихітко, зачекай іще трошки. Я тебе збираюся помучити, – подумки посміхнувся Єгор. – Ти щось недоговорюєш».

– То як ви познайомилися? – почав із того, на чому завершив.

– Нас познайомив Артем, приятель Мáрко. Я працюю… працювала адвокатом Мáрко.

– Адвокатом? Навіщо йому адвокат?

Віталіна коротко переповіла слідчому, у чому полягала її робота.

– І що, у них настільки погані стосунки, що вона не хоче довіряти йому дитину?

– Гірше, – сухо відказала Віталіна. «От причепився! Уже ж питав!»

– А насправді в колишньої дружини були підстави у відмові надати батьківські права?

– Жодних, – Віталіна закашлялася. – Мáрко… був, – їй виявилося важко згадувати про чоловіка в минулому часі, – він був дуже хорошим батьком. Крістіна для нього дорожча за все у світі. Так само і молодший син. Він ладен був убити за них, навіть не сумніваюся.

«А отут ти кажеш правду», – зробив висновок слідчий.

Єгор звузив очі, намагаючись прочитати, про що думає ця красива пані. Гарне волосся спадає аж до пояса, дорогий макіяж, одяг та аксесуари. Молода розкішна жінка. Дійсно, можна закохатися. Знати б, то їй адвокатська робота дозволяє все це мати чи гроші набагато старшого за неї іноземного бойфренда? «Певно, і те, й інше», – резюмував для себе поліцейський. Він уже встиг роздивитися фотографії померлого. Так, гарний чоловік. Але ж старший за неї аж на дев’ятнадцять років. Один раз удівець, один раз майже розлучений. П’ятирічна донька живе з ним, новонароджений син – із колишньою. Нічогенький такий собі набір для молодої жінки. «Ні, малá, ти його точно не кохала, – зробив висновок слідчий. – Що хочеш мені можеш тут розповідати. Я все бачу на твоєму обличчі».

– Чому ви вирішили приїхати до нього сьогодні вранці?

– А що тут такого? Ми ж зустрічалися.

– Ви домовлялися про зустріч? – проігнорував запитання слідчий. Натомість непомітно кинув погляд на годинник, що висів на стіні навпроти: «Зовсім скоро», – подумалося.

– Н-ні… Просто в мене були деякі документи із суду в його справі. Тож… А взагалі… мені не потрібен був привід, аби сьогодні приїжджати. Я завжди могла завітати просто так, – із гордовитим викликом проказала Віталіна.

– Щось важливе в тих документах? – не відступав слідчий.

– Не сказати, що аж надто. Даруйте, я не маю права розголошувати: адвокатська таємниця.

– У вас адвокатська таємниця, а в нас тут навмисне вбивство, – грізно зауважив Єгор.

– Навмисне? – очі розширилися від здивування.

– То що в тих документах?

– Нічого особливого, – збрехала Волошко. – Інформація про те, на коли призначили наступне слухання. Бачте, суддя захворів…

«Не можна так очевидно брехати! – відразу дорікнула собі за необачність, адже бовкнула перше, що спало на думку. – Йому раз плюнути перевірити!»

– Тож слухання перенесли на невизначений термін.

Слідчий спокійно щось занотував у телефон. Волошко облизала пересохлі від хвилювання губи, не відводячи погляду від смартфону копа: жодного шансу підгледіти, що він там друкує.

Скляр прекрасно розумів: Волошко хоч і намагається тримати себе в руках, однак він їй дошкуляє своїми запитаннями. Поряд з останньою нотаткою поставив позначку: БРЕШЕ!!! ПЕРЕВІРИТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО СУДДЮ!!!

– Ми переглянули телефон убитого: від вас було кілька дзвінків до жертви, але жодного разу він так і не відповів, – продовжив розпитувати, ніби нічого й не сталося. Перед очима знову постав Ромка. Точніше, мертве обличчя колеги. Так, ніби він і справді був у момент смерті з ним. Єгор відігнав від себе образ.

– Як він міг відповісти, якщо його вбили? – із подивом запитала Віталіна, несподівано спіймавши на собі погляд помічника слідчого. Багато часу молодій жінці не знадобилося, аби зрозуміти, що за нею непомітно спостерігає ще і він. «Потрібно бути обачнішою».

Скляр посміхнувся:

– Ну, вчора вдень він був живий.

– Звідки я можу знати, чому він не відповідав? Зайнятий був.

1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавими слідами», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривавими слідами"