Читати книгу - "Кишеня, повна жита"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А може, у нього було щось на думці?
— Не у звичному значенні цього слова. Здавалося, він чекає чогось надзвичайно для себе приємного, щось його неймовірно збуджувало…
— Можливо, він готувався укласти якусь грандіозну оборудку?
Міс Ґріфіт заперечувати не стала.
— Так, так, це справді схоже на те, що я розповідаю про нього. Так ніби повсякденна діяльність перестала щось означати для нього. Він був збуджений. І якісь дивні люди стали приходити до нього у справах. Раніше тут таких людей ніколи не бувало. Це страшенно турбувало містера Персівала.
— Справді турбувало?
— Атож. Розумієте, батько завжди ставився з глибокою довірою до містера Персівала. Він покладався на нього. Але віднедавна…
— Віднедавна вони перестали добре розуміти один одного?
— Річ у тім, що містер Фортеск’ю став робити багато чого такого, чого містер Персівал не схвалював. Містер Персівал завжди був вельми старанним та обачним. Але несподівано батько перестав його слухати, і містер Персівал був неабияк засмучений.
— І вони всерйоз посварилися через це?
Інспектор Ніл усе ще обмацував ґрунт.
— Я не знаю, чи вони сварилися… Але знаю, що містер Фортеск’ю міг зірватися на крик…
— Зірватися на крик? І ви все чули?
— Так, бо він вийшов у кімнату друкарок…
— То ви все чули?
— Авжеж… Звичайно, чула.
— То він обзивав Персівала всілякими іменами… ображав його… проклинав? Чим же той йому не догодив? Щось зробив не так?
— Навпаки, він звинувачував його в тому, що той нічого не робить… Він назвав його жалюгідним дріб’язковим крутієм. Сказав, що той не має широкого світогляду, неспроможний робити великий бізнес. А ще він сказав: «Я знову покличу додому Ланса. Він вартий десятьох таких, як ти, — й одружився дуже вдало. Ланс має характер, хоч одного разу й ризикнув порушити закон». О Господи, я не повинна була це казати!
Міс Ґріфіт, яка надто розпустила язика під майстерним тиском інспектора Ніла, несподівано збентежилася й розгубилася.
— Не турбуйтеся, — заспокійливо кинув їй інспектор Ніл. — Що було, те минуло.
— Атож, це було дуже давно. Містер Ланс був надто молодий та енергійний і не усвідомлював, що він робить.
Інспектор Ніл чув такий аргумент не вперше й не погоджувався з ним. Але тепер він перейшов до нових запитань:
— Розкажіть мені трохи про тутешніх працівників.
Міс Ґріфіт, зацікавлена якомога швидше відійти від теми, на якій послизнулася, надала інспектору чимало інформації про різних осіб, що працювали на фірмі. Ніл подякував, а тоді сказав, що знову хоче поговорити з міс Ґросвінор.
Констебль-детектив Вейт підстругав свого олівця. Не без заздрості в голосі відзначив, що кабінет, у якому вони сидять, розкішний. Він окинув схвальним поглядом величезні крісла та письмовий стіл, освітлені непрямим світлом.
— І прізвища в цих людей теж шикарні, — сказав він. — Ґросвінор звучить як ім’я герцогині. А Фортеск’ю — теж класне прізвище.
Інспектор Ніл усміхнувся.
— Прізвищем його батька було не Фортеск’ю, а Фонтеску, і воно походить десь із Центральної Європи. Либонь, той чоловік думав, що «Фортеск’ю» звучить краще.
Констебль-детектив Вейт подивився на свого начальника з благоговінням.
— То ви все знаєте про нього?
— Я лише переглянув деякі матеріали, перш ніж поїхати на виклик.
— А як із кримінальним минулим, він його не має?
— О, ні. Містер Фортеск’ю надто розумний, щоб його мати. Він мав певні зв’язки з чорним ринком і провернув дві або три оборудки, які щонайбільше можна назвати сумнівними, проте вони ніколи не виходили за рамки закону.
— Розумію, — сказав Вейт. — Чоловік не вельми приємний.
— Шахрай, — сказав Ніл. — Але ми нічого на нього не маємо. Департамент внутрішніх податків давно має до нього певні претензії, але він був надто розумний для них. Небіжчика містера Фортеск’ю можна назвати фінансовим генієм.
— Чоловік такого зразка, — сказав констебль Вейт, — не міг не мати ворогів.
У його голосі пролунала надія.
— Звичайно ж, вороги в нього були. Але не забувай — його отруїли вдома. Чи, принаймні, таке складається враження. Ти знаєш, Вейте, я бачу, як виникає певна картина. Один із різновидів старовинної сімейної картини. Хороший хлопець Персівал. Поганий хлопець Ланс — улюбленець жінок. Дружина, молодша за свого чоловіка, що не повідомляє, на якому майданчику вона збирається грати в гольф. Усе це має дуже сімейний вигляд. Але тут є одна річ, яка брутально випинає з цієї гармонійної картини.
— Яка річ? — запитав констебль Вейт, але в цю мить двері відчинилися, і міс Ґросвінор, що вже цілком відновила свою величну поставу та яскраву красу, згорда запитала:
— Ви хотіли бачити мене?
— Я хочу поставити вам кілька запитань про вашого працедавця — вашого покійного працедавця, можливо, я так повинен сказати.
— Бідолашна душа, — сказала міс Ґросвінор без переконаності в голосі.
— Я хочу знати, чи помічали ви в ньому якісь зміни останнім часом.
— Так. Мушу сказати, що помічала.
— Які саме?
— Мені, власне, важко точно сказати… Як на мене, він почав говорити багато нісенітниць. Я не могла повірити в половину того, що він казав. І він став часто втрачати терпець, а надто коли розмовляв із містером Персівалем. Не зі мною, звичайно, бо я ніколи з ним не сперечаюся. Я тільки кажу: «Гаразд, містере Фортеск’ю», хоч які дивні речі він мені говорить — тобто говорив, я хотіла сказати.
— Чи він коли-небудь… е… е… намагався залицятися до вас?
Міс Ґросвінор відповіла з очевидним жалем у голосі:
—
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кишеня, повна жита», після закриття браузера.