Читати книгу - "Скорочено Пригоди Тома Сойєра"

Гек знайшов поблизу джерело чистої води, хлопці закинули вудочки, і на сніданок була риба з шинкою. Поснідавши, вони лягли в холодку, поки Гек курив свою люльку, а потім вирушили всі разом в ліс на розвідки. Та нічого дивовижного вони не знайшли, тільки довідались, що від найближчого берега острів відокремлює вузька протока завширшки якихось двісті ярдів. Купалися вони мало не щогодини і тому повернулися до табору вже надвечір.

Друзі пообідали холодною шинкою, а потім знову лягли в холодку побалакати. Та розмова незабаром почала перериватися, бо хлопці таки сумували за домівками. Через деякий час вони почули якийсь особливий звук. Вийшовши на берег, хлопці побачили посередині ріки невеличкий пароплав, на палубі якого було багато народу. Навколо пароплава снувало безліч човнів. Пароплав видав три тужних сигнали. Том сказав, що цей звук означає, що хтось утопився. Раптом хлопець зрозумів, що стріляють тому, що вони, Том, Гек і Джо, потонули. Миттю наші пірати відчули себе героями. Коли смерклося, пароплав заходився коло своєї звичайної роботи, човни зникли, а пірати повернулися до табору.

Хлопці наловили риби, зварили вечерю, поїли, а потім почали міркувати, що тепер говорять і думають про них у містечку. Їм уявлялася дуже сумна картина. Пізніше Джо насмілився спитати у товаришів, як вони поставляться до думки вернутись додому. Гек і Том почали збиткуватися над Джо, тож той сказав, що пожартував.

Коли Гек і Джо заснули, Том знайшов два шматки білої кори платана і нашкрябав на кожному кілька рядків своєю "червоною охрою". Один із них він згорнув трубкою і сховав у кишеню, а другий — у бриль Джо, трохи відсунувши бриль од власника. Крім того, Том поклав у бриль кілька своїх цінних речей. Потім він прожогом кинувся до берега.

РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ

ТОМ НИШКОМ ВІДВІДУЄ ДОМІВКУ

За кілька хвилин Том уже йшов бродом, простуючи до іллінойського берега. Коли течія не давала йти, Том поплив. Він вийшов на берег і пішов далі прибережним лісом. Уже десь о десятій годині він вийшов з лісу на відкрите місце навпроти містечка і побачив біля берега пароплав. Том вліз у човен, що був прив'язаний до корми пароплава. Він ліг на дно і причаївся. Нарешті пароплав поплив, і подорож почалася.

Через 15-20 хвилин колеса пароплава зупинилися, Том виліз із човна і в темряві поплив до берега. Незабаром він опинився біля тітчиного будинку. У її вікні було світло, бо там сиділи: тітка Поллі, Сід, Мері й мати Джо Гарпера.

Том підійшов до дверей і прочинивши їх, поповз у кімнату. Тітка помітила, що миготить свічка і відправила Сіда зачинити двері. Том саме вчасно гайнув під ліжко. Він полежав там, відсапуючись, а потім підповз так близько, що міг би торкнутися тітчиної ноги. Тітка Поллі плакала за Томом і говорила, що він не був таким уже й поганим. Місіс Гарпер теж шкодувала за сином і говорила, що вершки вона сама вилила, а сина побила ні за що. Том під ліжком заливався сльозами. Він хотів вилізти, але стримував себе. Хлопець довідався, що їх шукали, а коли знайшли пліт, вирішили, що хлопці втопилися. Сьогодні була середа, і якщо до неділі тіл не знайдуть, у неділю вранці відбудеться панахида.

Коли всі розійшлися, тітка стала на коліна і почала молитись за Тома, навіть не уявляючи, що він під її ліжком. Томові ще довго довелося лежати тихо, поки тітка заснула. Тоді він виліз і довго дивився на стареньку. Він усім серцем жалів її. Хлопець витяг із кишені кусок кори і поклав його біля свічки, але потім забрав назад. Він поцілував тітку і пішов геть.

Біля пароплава він відв'язав човна і поплив на острів. Йому дуже хотілося захопити човен, але він знав, що човна всюди шукатимуть. Коли Том прийшов у табір, ніч уже кінчалася.

Джо і Гек прокинулися і не знайшли Тома. Була тільки записка, що коли він не повернеться до сніданку, то усі його речі — їхні. Джо вважав, що друг неодмінно повернеться, бо щось задумав.

Том таки з'явився, бо поки друзі міркували про Томів вчинок, він купався. Незабаром вони влаштували собі сніданок з шинки та риби. За сніданком Том розповів (і трохи прикрасив) свої пригоди. Коли оповідання було вислухано до кінця, хлопці відчули себе славетними героями. Потім Том ліг у холодку поспати до обіду, а інші пірати пішли ловити рибу й досліджувати острів.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

ПЕРШІ ЛЮЛЬКИ. — "Я ЗАГУБИВ НОЖИКА"

По обіді вся ватага розбійників рушила на піщаний берег і відшукала там багато черепашачих яєць. У піратів була того дня розкішна вечеря з яєшні і така сама учта наступного ранку, в п'ятницю.

Після сніданку вони довго гралися, але помалу розійшлися в різні боки і замислилися про рідні домівки. Том мимоволі писав на піску великим пальцем ноги слово "Беккі".

Джо занепав духом майже безнадійно. Він так тужив за домом, що ледве стримувався від сліз. Гек також зажурився. Том був пригнічений, але бадьорився: у нього була таємниця, яку він поки що не хотів відкривати товаришам. Нарешті Джо сказав, що хоче додому, і зарюмсав. Він зібрав свої речі і пішов. Том радів, що з ним залишиться хоча б Гек, та той теж почав збиратися.

Томові довелося наздогнати друзів і розповісти їм свою таємницю. Вони слухали похмуро й вороже,