Читати книгу - "Пора серця. Листування"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Паулю, мені хочеться обійняти Твою безталанну, красиву голову, потрясти її й роз’яснити, що я висловлюю цим дуже багато, надто багато для мене, бо Ти ж мав би ще знати, наскільки важко мені віднайти відповідне слово{45}. Я сама бажаю собі, щоб Ти зміг усе відчитати з моїх рядків, геть усе, що стоїть поміж ними.
11 {46} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 10.6.1950
Відень, 10-го червня 1950 р.
Любий,
за кілька днів Нані Маєр їхатиме до Парижа{47}, і я попрошу її поговорити з Тобою про те, що мені важко висловити в листі.
Отож, я хочу вислати наперед багато, багато думок і надіятися, що незабаром ми дивитимемося на водну гладінь, яка знову межуватиме з Індією та з тими мріями, якими одного разу ми снили.
Та якщо Ти більше не можеш, або якщо Ти занурився вже в наступне, найближче море, забери мене зі собою, рукою, яка лишилася вільною!
Я дуже, дуже вдячна Тобі,
Інґеборґ.
12 {48} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 6.9.1950
Відень, 6-го верес. 1950 р.
Мій найдорожчий,
аж тепер, коли повернулися наші друзі, Нані та Клаус{49}, і я змогла впродовж вечора порозмовляти з ними, я зрозуміла, наскільки багато непорозумінь пролягло поміж нами. Вір мені, я не зробила, принаймні свідомо, тих помилок, які так віддалили та відчужили мене від Тебе. Я дуже хворіла впродовж кількох тижнів; мене вивело з ладу нервове виснаження{50} з усіма супровідними явищами, я не в стані була адекватно реагувати і щось вирішувати. Окрім того, я думала, — це тільки одне з непорозумінь — що я не повинна сама писати Тобі.
Пробач мені, якщо зможеш, і, все-таки, допоможи мені звідси виїхати! Чи не міг би Ти спробувати надіслати мені запрошення? Я змогла б приїхати в жовтні й напевно матиму до того часу достатньо грошей, щоб перебути перший час у Парижі так, щоб надто Тебе не обтяжувати.
Любий Паулю, мені важко писати більше, бо я відчуваю, що все зможе налагодитися тільки тоді, коли в мене буде нагода стати навпроти Тебе, взяти Тебе за руку й усе, усе Тобі розповісти.
Не змушуй мене чекати на відповідь, якою б вона не була!
Обіймаю Тебе і в думках лишаюся разом з Тобою!
Інґеборґ.
13 {51} Пауль Целан — до Інґеборґ Бахман, Париж, 7.9.1950
Париж, 7-го вересня 1950 р.
Моя люба Інґеборґ,
тут лист, у якому пані д-р Розенберґ{52} запрошує Тебе до Парижа: я сподіваюся, його вистачить, щоб отримати французьку візу. Будь ласка, зроби потрібні кроки і дай мені знати, чи все йде своїм нормальним ходом. Не відкладай цього, Інґеборґ: якщо Ти справді хочеш приїхати до Парижа, то, найкраще, приїжджай тепер. Тобі не треба турбуватися про своє перебування тут, жодним чином. Я радий, що Ти прибудеш, і, можливо, Ти вже нині була б тут, якби вчасно відповіла на листа Нані{53}. Сподіваюся, що консулат не відкладе видачі візи в довгу шухляду, в усякому разі Тобі й самій треба трохи подбати про це. Клаус, який знає французькі звичаї, напевне зможе дати Тобі кілька порад.
Як мені стало відомо з усних і письмових розповідей{54} Нані, у Тебе були проблеми, Інґеборґ. Мені дуже шкода. Проте я гадаю, що Париж зможе звільнити Тебе від цих проблем: саме цих проблем. І, можливо, я зможу трохи допомогти Парижеві в цьому. Бачиш, я також мусив довго боротися, перш ніж Париж по-справжньому прийняв мене і зарахував мене до своїх. Але Ти будеш не такою самотньою, як я, не такою ізольованою і відторгнутою, яким був я. Тому що перше право, яке тут виборюють для себе, саме це: захистити своїх друзів від речей, супроти яких самому доводилося так довго бути таким беззахисним, таким наївним.
Клаус і Нані, напевне, розповідали Тобі, наскільки прекрасний Париж: я буду радий зустрічі з Тобою, якщо Ти це помічаєш.
Дай мені якомога скоріше відповідь. Обіймаю Тебе
Пауль
Щирі вітання Клаусові у й Нані.
14 {55}
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пора серця. Листування», після закриття браузера.