Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

— Анклав Возгена.

— А що з ним? Він, як мені повідомляли, дуже непогано справляється.

— Нічого особливого. Я віддам йому обох роботів, тож з безпекою там і далі буде все гаразд. Але я хочу, щоб ти тримав ситуацію на контролі та всіляко їм допомагав.

— Взагалі жодних проблем, — знизав плечима радник. — Оскільки вони сидять на стратегічних запасах продуктів, я й сам збирався встановити з анклавом Возґена найдружніші стосунки. Тож і це питання закрите. Давай далі…

— Все.

— Як все? А Горобчик? Ти що, забув про неї?

— Ні. Просто Сашку я беру з собою.

— Фу, ти... — Видихнув з полегшенням радник. — Я думав, ти казна-що забагатимеш. А ці умови навіть не дрібниці, то рутина.

— Кого це ти рутиною обізвав, недорадник надутий? — стисла ображено губки Оленка.

— Брек, — довелося мені знову втрутитися. — Як там сніданок? Готовий? А то, дивись, я можу передумати і андроїда і комусь іншому подарувати.

Блондинку, як вітром, з порога здуло.

— Кавою пригостиш? — підвівся на ноги Касперський. — Треба після твоїх новин мізки поставити на місце. Друга Земля… Очманіти…