Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

Етап третій.

Автобус виявився наповнений молоддю, яка вдало прикидалася або є насправді фанатами рольових ігор у натуральну величину, що проводяться на свіжому повітрі. Про що свідчили помічені мною деталі екіпірування та уривки розмов. Але, то було лише тло та декорації. А головну тему про якусь чергову боротьбу Добра зі Злом озвучував пан Фревардін. І він же — переконливо, запрошував мене приєднатися до сил Світла. Навіть цукерку ненав'язливо пропонував, у вигляді певної білявої істоти із задерикувато кирпатим носиком. До речі, ще один контраст. Циганка, як і належить ромам, волоссям була чорнішою за будь-який урядовий лімузин... А ця — немов із вибіленого льону перуку начепила

«Угу, цікаві пішли асоціації, — ожило друге Я. — Так і до дивовижно пружних, щонайменше, на вигляд, «подушок безпеки» в кількості, рівно дві штуки, зараз доберемося. Які були присутні в обох випадках. Відрізняючись лише розмірами. От невгамовна спадщина племінного укладу. Одну, значить, беремо, іншу — за руку тримаємо, а про третю мріємо? Гарем завести кортить? Так, Владику?.. Цікаво дізнатися: а що з цього питання могла б сказати Листиця? Ась? Не чую відповіді, рідний?»

— Це ще що за бунт на кораблі? — обурився я. Хто ж любить, коли його ловлять на вчинках і думках, нехай навіть не ганебних, а лише трішки непристойних. — А ну тихо там, а то всіх звільню без вихідної допомоги! Не перебивати, коли Чапаєв, то пак — Влад Твердилич, тьху, Максимович думає!

А у відповідь тиша. Перейнялися, значить. Усвідомили… Зачаїлися. От і добре. Нехай не забувають, хто господар голови.

Отже, на чому зупинився? На подушках без… Тьху, тьху та ще раз тьху!.. Все-таки збили з думки, засранці. Зберися… Дівчат разом із літаками відставимо вбік, і що наперед висувається? Невідомий і загадковий пан Фревардін! Саме так.

Маско, хто ти?