Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 27

Крістіна

— Про що думаєш? — запитала хлопця, коли він повенувся з душу і попрямував до ліжка. 

— Про тебе, Лисенятко, — сказав він, забираючись у ліжко, і я одразу ж тягнуся до нього, в його обійми. 

— Про мене? 

— Так.

— І про що ж саме ти думав, га? 

— Про те, як сильно я мріяв, щоб ти опинилася тут, поруч зі мною. У моєму ліжку... У моїй владі...

Моментально відчуваю як червоніють мої щічки, коли він пройшовся губами чутливим містечком за вушком, від чого я здригнулася.

— У твоїй владі?

— Так... — Він миттєво перекотився набік, а потім опинився зверху, тримаючи мене в пастці своїх рук. 

— І що ж ти хочеш зі мною зробити? 

— О, я багато чого хочу з тобою зробити, Лисенятко... У мене на тебе великі плани.

Затамувавши подих, я дивилася на Влада, в очікуванні його наступних дій. Те, як він дивився на мене, з нестримним бажанням в очах, просто до біса зводило з розуму. Він виглядав таким серйозним, немов і справді хотів здійснити задумане. Тільки зараз я усвідомила, що ми тут, у його спальні, абсолютно одні, і ніхто нам не завадить.

— Великі плани, кажеш? Звучить багатообіцяюче... —  пробурмотіла я, переводячи погляд на його губи, помітивши ту саму посмішку, яка зводила мене з розуму. Влад легенько торкається своїми губами моїх губ, і проводить язиком уздовж нижньої губи, перш ніж злегка прикусити її.

— Я планую звести тебе з розуму.

Він опускається на мене всім тілом, і я миттєво відчуваю його твердість. Він до біса збуджений, у його смарагдових очах вирує шторм, а на губах така порочна усмішка, що я просто дивуюся тому, наскільки мені складно тримати себе в руках поруч із ним. 

— Звести з розуму? Гадаю, я збожеволіла, щойно піддалася своїм почуттям... — сказала я, коли він почав залишати поцілунки вздовж моєї шиї, а його руки вже блукали по моєму тілу, відгукуючись на його ласки, що до біса бентежило мене.

Я не пам'ятаю, щоб коли-небудь була такою розкутою і згорала від бажання. Я повільно перетворювалася на героїнь сучасних любовних романів, які я так любила читати. Але найбільше боялася, що він так само, як і більшість книжкових героїв, розіб'є мені серце.

А я цього просто не витримаю...

Влад

Я бачу, з яким бажанням в очах вона дивиться на мене, і не можу перестати милуватися нею. Вона така красива. Її щічки почервоніли і цей чарівний рум'янець, який плавно опускався донизу по її шиї, дражнив мою уяву.
 
— Мені подобається, коли ти божеволієш.Особливо через мене... — бурмочу я, ніжно покусуючи її нижню губу, і вона тихо схлипує. Я миттєво притискаюся губами до дівчини у пристрасному поцілунку, і руки Крістіни обвивають мою шию, намагаючись присунути мене до себе якомога ближче. Запускаю руку під тонку майку і торкаюся розпаленої шкіри, від чого вона вигинається всім тілом. Ніжно стискаючи її талію, я ледь не муркочу, коли вона злегка дряпає нігтями мої плечі, від чого мені складно тримати себе в руках.

— Лисеня, я хочу, щоб ти перевернулася... — кажу я, ледве переводячи подих, коли відхиляюся назад, і бачу в її очах здивування. 

— Навіщо?

— Я просто хочу, щоб ти трохи розслабилася.

— Для чого? — запитує вона, кусаючи нижню губу, від чого моя уява підкидає різні картинки. 

— Хочу, щоб тобі було приємно.

Вона якийсь час задумливо дивиться на мене, а потім киває. Щойно Крістіна лягає на живіт, я починаю повільно масажувати її плечі, і чую тихі стогони. 

— М-м... Міг би і сказати, що хочеш зробити мені масаж, — промуркотіла дівчина, коли я сильніше стиснув її плечі. Опустившись нижче, я продовжив масаж, поки знову не почулися тихі стогони. Боже, якщо вона й надалі так стогнатиме, то моїй витримці прийде кінець. 

Мої руки спускаються дедалі нижче, аж доки я стискаю її стегна, і ледве стримуюся від спокуси обхопити її сідниці руками. Утім, гадаю, їй би це точно сподобалося...але я все ж залишу це на потім.
Опускаючи ковдру нижче, я продовжую розминати її ноги, поки не доходжу до п'ят, а потім повільно повертаюся тим самим шляхом, продовжуючи розминати її спинку. Нахилившись, я легенько кусаю її плече, від чого вона здригається. 

— Тобі добре, Лисенятко? — запитую я злегка захриплим голосом, коли вона трохи повертає голову вбік, щоб подивитися на мене.

—Так.

— Це саме те, що я хотів почути. — Я вже отже на взводі, а коли вона треться об мене своєю дупкою, то ледь тримаю себе в руках. — Боже, що ти зі мною робиш. Я ледве можу тримати себе в руках, маленька...

— Так і не стримуйся...

— Я не хочу на тебе тиснути, Крістіно. Я хочу, щоб ти почувалася комфортно. Я хочу, щоб ти сама цього хотіла. Я поважаю твої бажання, Лисенятко, але...

— Але що?

— Але я нічого не можу вдіяти з тим фактом, як сильно хочу тебе.

— Справді?

— Так. До біса сильно. До божевілля... — Я залишаю доріжку з поцілунків вздовж її шиї та плечей, і вона злегка підводиться на ліктях, продовжуючи звиватися всім тілом піді мною. — Дідько, крихітко, ти зовсім не допомагаєш... — бурмочу я, коли наші стегна повільно рухаються в чуттєвому ритмі, і це при тому, що ми обоє досі вдягнуті. Крістіна перевертається на спину, і притягує мене до себе. 

— І я тебе хочу, Владе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно