Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Як часто такі поцятковані стражданням серця не біжать в різні боки, а тягнуться один до одного, перебуваючи навіть ближче ніж можна це собі уявити. Коли біль вже починає затягувати у свій вир, їм ще сильніше потрібні відповіді на питання, через бажання отримати повну порцію, щоб відчути свою межу, випробовуючи своє серце.

Ілай стояв у коридорному відсіку навпроти її каюти. Коли перед Енн відчинилися двері, вона миттєво зіткнулася з цим стомленим чоловічим поглядом, який дивився на неї очами побитого собаки.

- Ти скажи ... я зрозуміти хочу, - тихо й наполегливо промовив він, - адже я заслуговую на пояснення чи ні?

- Саме це я й збиралася зробити, проходь, - похитнувшись, кивнула вона, пропускаючи його в свою каюту.

- Тільки віддяч мені правдою, добре? Я й так почуваюся наче апельсин, з якого здерли шкірку, так що можеш не боятися мене образити. Скажи, що наше кохання типу було коротким. Чи то була просто гра, в яку грає Зур? - Жорстко пролунав його голос, і потемнілі від розчарування очі звернулися на неї синім сумним озером.

- Зур не грає – він так живе. … І я ніколи не обманювала та не грала з тобою, Ілаю! …У моєму житті склалася так, що вкласти все це у слова дуже складно. Дуже складно донести до тебе мою правду, але я постараюся... заради моєї любові. Не треба так посміхатися, вислухай спочатку. - Енн говорила й говорила, намагаючись не дивитися в ці благаючі очі, тому що від цього біль ставав нестерпним. Протягом всієї розмови по її щоках, очищаючи душу, котилися сльози. Він уважно слухав її, не перебиваючи.

- Ми були разом кожного дня, ми виросли на очах один у одного. Всі ми були різні, але злилися в одне ціле, неподільну істоту. У юності Зур ще сильніше зміцнив своє лідерство у нашій сім'ї, він майже взяв за нас всю відповідальність. Мене, як єдину сестру, він оберігав більше за інших. Сперечався, переконував, карав, захищав, поступався, носив мене на руках, коли я хворіла. Не дивлячись на його нестерпну химерську вдачу, я дуже його любила. Піратам ніхто не викладає етику та мораль, у них свій кодекс вдач, який говорить: що вони самі можуть вигадувати собі правила і самі можуть їх скасовувати. Спочатку це був порив, цікавість, і ми переступили межу. Коли мені виповнилося вісімнадцять названі брат і сестра почали спати разом. У звичайному житті він міг прискіпуватися до мене, я огризалася, але нас нерозривно тягло один до одного.  Поступово Зур отримав наді мною неймовірну владу. Хімери намагаються мати не тільки тіло, але й дух – це їхня потреба. Тільки от частина моєї душі залишалася незалежною, я не хотіла належати йому повністю, хоча він упевнено вважав мене своєю. Між нами почалося протистояння, надто відкрите, і батько припинив це. Він заборонив нам, суворо заборонив продовжувати ці стосунки. Тіар сказав, що ми маємо залишатися лише братом і сестрою, щоб зберегти згуртованість нашої сім'ї. Ми обидва присяглися йому. … Ми перестали кохатися, але тим братом, яким Зур був в дитинстві, він, по зрозумілим причинам, вже стати не міг. Це почуття було у його погляді, у випадковому дотику, у награній агресії на мою адресу. Так тривало близько двох років, але потім, з нашим батьком трапилося це лихо. Тіар втратив пам'ять, і його суть стерлася. А отже, зникла і заборона. Зур остаточно зайняв місце глави сім'ї.

Далі сталася трагедія нашого падіння на Тарго, і я через безглуздий випадок опинилася на «Аватар-1», де й познайомилася з тобою.

…До цього я ніколи не спілкувалася з іншими чоловіками так близько, крім моїх братів та Зура. І я терпіти не могла імперців! Але в тобі ховалося щось невловиме, тепле, світле, живе, незважаючи на порожнечу та самотність. Ти заперечував це, але я відчула, що ти дійсно цінуєш почуття, але боїшся заповнити ними своє серце. Твоє благородство та відкритість вабили мене. Твоє збентеження, твоя сила, твій спокій та впевненість. Ти був іншим, але щось у тобі здалося мені рідним. Ілаю, те, що було між нами – це було по-справжньому, і це пов'язало нас. Усі мої слова та дії були щирими. Ти став мені дуже дорогим. Коли я знайшла тебе у работоргівця, я боялася втратити тебе. Я була готова боротися за твоє життя, навіть із власними братами, хоч і розуміла, що нам з тобою не можна бути разом. Для мене ти – це інше, ясне та вільне небо, це сплеск лагідних хвиль, що викликають у душі таке солодке і незнайоме мені раніше почуття, це чисте джерело, що надає сили, це світлий спалах у моєму мандрівному житті. Коли я крикнула, що кохаю тебе, це була правда. Я й зараз тебе кохаю. …Але разом ми бути все одно не можемо, навіть якщо ти тепер літаєш із нами. …Тому що… Зура я теж люблю. Ось у цій незрозумілій ситуації і полягає вся складність! Я кохаю вас обох. Якщо хтось скаже, що так не буває, я готова посперечатися та довести протилежне. Це саме я намагалася розповісти й Зуру, але він сприйняв це дуже страшно і досить важко. Моя любов до нього просякнута вдячністю та відданістю за всі роки. Мене нестримно тягне до нього. Він для мене немов основа, наче вісь мого життя. Він неначе живить все моє існування. Я нізащо не погодилася б втратити його. Після того, як він врятував мене з науково-дослідницької станції від імперського конвою, після того, як я довго приходила до тями через хворобу – він остаточно забув про клятву, дану Тіару. Кохання химера зламало всі бар'єри. Він знову нагадав мені, що я його жінка і тільки його. Ось тільки його здатність відчувати емоційний стан і вгадувати думки не давала йому спокою, і він змусив мене зізнатися. Я не переказуватиму тобі весь той жах. У тому стані він міг легко вбити мене та братів, які намагалися його зупинити. А потім я зламалася не в змозі більше витримувати його звинувачення і вирішила померти, звичайно неймовірно-безглузде рішення, причому двічі. Після цього зламався він – вирішивши мене врятувати. Я знаю, що потрібна йому повністю, що він боротиметься й надалі за ту частину, яка йому ще не скорилася. Зур ніколи не відпустить мене - це проти логіки химери, тому що його ставлення до мене дуже серйозне. І ось двоє чоловіків, які мені такі дорогі, опинилися на одному кораблі, і мені потрібно визначитися. Враховуючи всі умови та наше становище, я вирішила, що між мною та тобою не може нічого бути. Я буду із Зуром, щоб захистити всіх. Тому що інакше, вже вдруге, його лють знищить нашу сім'ю, він уб'є нас і себе. Але я не можу перестати любити когось із вас.  …Я вважаю, що складені норми моральності та порядності, затверджені лише кимось, хто сам був далеко не ідеалом. Насправді ці рамки досі не визначені, у кожного вони свої і судити когось по своїм міркам неможливо, тому що легко можна помилитися через свою зашореність. Я не виправдовую себе, хоча мене це дуже сильно мучить, мене розірвало навпіл, бо я ніколи не зможу зробити вибір. Вибач мені, Ілаю. ... Пробач за те, що завдала тобі біль, - знітившись, затремтіла Енн, обіймаючи себе за плечі, так і не наважившись підняти очі.