Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Зоя
Він не у собі. І мені небезпечно перебувати з ним поряд! Їдемо невідомо куди. А що я можу? Тільки упокоритися і підкоритися! У нього все – мої речі, документи, свобода, все!
Напрочуд за нами не гналася поліція, і Арнольд зменшив швидкість ледве ми виїхали з міста. Ну ось а куди далі? Може, краще було б йому в усьому зізнатися? Виправдати себе, а чи не втікати?
- Ти вчинив безглуздо виїхавши і навіть не спробував виправдатися, - вимовляю вже вголос.
- Так? Ти так думаєш? - Іронізує, коли гальмує біля дороги і розгортається обличчям до мене.
- Я впевнена в цьому. Тільки злочинці утікають.
- Ооо, а ти прям у всьому розберешся, так?
- Ти справжній козел! Ти не розумієш, що підставляєш не тільки себе, а й мене.
- Ой ой. Хіба я тебе тримаю? - Злісно цікавиться і виходить з машини, а потім відкриває задні дверцята, і висмикує з машини.
- Мені боляче! Та що зрештою з тобою коїться? Ти розумієш, що нас незабаром оголосять у розшук? Тебе й мене. Хоча я взагалі не маю до цього вбивства жодного відношення!
- Тоді можеш валити на всі чотири боки! Тільки куди ти підеш без одягу, грошей та документів? А? Попросиш підвести тебе, а натомість розплатишся собою? Так?! Минулого разу так сильно сподобалося?
І тут я не витримала, відважила Арнольду хльосткого ляпаса, вклавши в нього всю свою злість та образу. Його голова навіть трохи відсахнулася.
- Правда завжди чіпає!
- Ненавиджу тебе. Ненавиджу просто!
- А вночі так пристрасно любила. І вранці, коли я лизав тебе і трахав рачки!
- Замовкни!
- А що не так? Хіба я не правий? В мене було достатньо жінок, Зоя.І я вмію розпізнавати, коли жінка стогне від насолоди і коли вона просто імітує. Ти ж була дуже чуйною дівчинкою.
- Боже мій! Ти можеш думати головою, а не тим місцем, яке у тебе між ніг?
- Можу. Але чи хочу?
- Віддай мені паспорт та речі. Я більше з тобою нікуди не поїду.
- Що що? Повтори, бо я не почув до кінця.
- Речі та паспорт. Негайно! - простягаю руку в очікуванні його дій.
Самовдоволена посмішка на його обличчі, і я вже опиняюся притиснута до лівого боку машини.
- Не смій мене чіпати, інакше я закричу! - попереджаю його одразу. Мені набридли його ігри!
Він вистачає мене за підборіддя і хрипко вимовляє:
- Якщо ти будеш кричати так само, як і вночі, я буду щасливий.
- Йди до біса! Не буду більше з тобою ніколи спати!
- Спати точно не будеш, а от трахатись зі мною будеш. Чи ти забула, що боржниця моя? У Сергія достатньо доказів, щоб засадити тебе при приїзді додому на років п'ять десь. Так що.
- Ти сам по вуха у лайні. Тож не тобі мені загрожувати.
- Мені подобається твій характер, Зоя. Ти мене постійно дивуєш. Але краще тримай свого язика за зубами, коли не варто говорити зайвого. Зрозуміло?
- Та пішов ти.
Але не домовила, тому що він заткнув мене жорстким поцілунком.
- Не зли мене більше. Не змушуй переходити грань. Поки що ти до цього не готова. А тепер у машину і хоч жодного звуку. Усвідомила?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ескорт за примусом, Ольга Лавін», після закриття браузера.
