Читати книгу - "Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля, Сергій Інший"

Епілог

06.06.2014

— То ти ходив вчора з тією кралею на побачення?

— Ну так, таке щось.

— Всмислі «таке щось», я ж бачив її, груди мов перси, і задниця те що треба.

— Ой, ще б в голові в неї щось було.

— Невже все так погано?

— Вона запитала мене, звідки пожежній машині береться вода.

— Серйозно?

— Так. Я кажу такий, що ти маєш на увазі, а вона мені, ну там же в машині люди сидять, ви якось підключаєтесь до каналізації чи від інших квартир щоб тушити пожежі.

— Та ти що.

— Це ще нічого, я тримався від сміху як міг, аж поки вона не запитала мене, куди дівається вода якою ми тушили пожежу.

— Та це брехня, не може людина бути настільки дурною.

— Ти з нею не говорив, Жека, вона тупа як пробка, от знаєш, є такі люди, які роблять скріншот телефону і скидають його комусь, щоб показати тріщину на телефоні, от вона саме з таких людей.

— Оу, мабуть важко тобі було.

– І не кажи, вона звісно красуня, але толку з того.

— Ну не знаю, я б пригостив її сніданком, ну ти зрозумів.

— Я так не можу, я не шукаю собі дівку на одну ніч, хочеться вже якось зупинитись, обжитись, вже про якусь сім’ю з кимсь думати.

— Ой, Паша, ти вже мав таке. Скільки ви прожили разом? Три? Чотири роки?

— Майже чотири.

— Ну? І що з того вийшло, проміняла тебе на якого слинявого блондина.

– І що мені тепер? Ні з ким не жити?

— Насолоджуйся, дурню. Ти був ув’язнений в її тенетах, і вибрався, ти був під таким каблуком, що тебе не було за ним видно, і доля подарувала тобі свободу, радій, Паша, ти повинен жарити все що рухається.

Повз них проходили інші пожежники, час від часу зупиняючись аби послухати їхні балачки. Ці двоє були найкращими друзями, знайомі з першого класу, після школи пішли в пожежне, жили в одній кімнаті в гуртожитку, а після випуску влаштувались в один пожежний відділок, навіть жили в одній квартирі, поки Павло не переїхав до своєї тодішньої дівчини, яка через декілька років виставила його за двері, і паша повернувся до Євгена. Це була найвеселіша пара в відділі, завжди мали що розповісти, вони були надзвичайно різні, але цікаві, такі, з якими ніколи не буває скучно.

Наближався вечір, залишилась лише добова зміна, ці двоє та інші, кожен був зайнятий своїми справами і одночасно намагався не думати про можливий виклик, кожен хотів дочекатись ранку та піти до дому, але цьому трапитись не судилося. Прозвучала сирена, друга група на виїзд, в якій були Євген і Павло. Вже в пожежній машині вони дізнались що в передмісті горить приватний будинок, причини поки невідомі, та і нікого це не цікавило.

Вони їхали довше аніж цього вимагав протокол, адже за збігом обставин, цей район був закріплений за іншим відділком, в якому проводились ремонтні роботу, там прорвало якісь труби, чи щось таке, ремонт мав закінчитись за три дні, а на цей період, їхню території розподілили між найближчими пожежними відділками, всі розуміли, що імовірність пожежі в цьому районі за ці три дні мінімальні, але все ж таки, імовірність є, ось так і сталося, що будинок який знаходився на найбільш можливій відстані загорівся.

Приїхавши на місце події, вони швидко почали розгортати свою техніки, видно було, що будинок горить веж деякий час, і якщо в середині хтось був, то вони, швидше за все загинули. На місці вже чекали швидка і рятувальники аби вийняти постраждалих, або хоча б тіла. Першими зайшли пожежники, впевнившись що нічого не загрожує вони дали знак медикам, попередивши їх що картина не з найприємніших. Тут було багато людей, майже вся вітальня, коридор, кухня, усюди були трупи, потім стане відомо, що газова труба в підвалі пропускала багато газу, будинок швидко наповнився, і через який небудь спалах чи іскру вибухнув та почав палати, а враховуючи що тут була вечірка і всі були п’яні, ніхто і не помітив запаху.

— Жека, піднімись на другий поверх, поглянь що там. — крикнув хтось із старших.

Проходячи між кімнатами, можна було зрозуміти що тут нікого немає, всі гості були в низу, Жека поволі зайшов спальню, усе згоріло, але трупів немає, в іншій спальні також пусто, в третій теж нічого, він зайшов в ванну, і там пусто.

— Усе чисто! — крикнув Женя, він вирішив ще раз пройтись по кімнатах, раптом він щось упустив, таке вже траплялось, і з тих пів він завжди перевіряє двічі, тож він пройшовся по кімнатах ще раз, спальня, ванна кімната, ще одна спальня, третя спальня, все було чисто, відносно чисто, не було трупів і це головне. На мить, Женя зупинився в останній спальні, раптом він побачив щось схоже на двері, просто шафа, але це була гардеробна, йому захотілося її відчинити і відчуття його не підвело.

— Медик! Потрібен медик! — закричав він, в гардеробній лежало два тіла, вони були трохи обгорівші, але не смертельно, це був мансардний поверх, і на них впала поперечна балка. Хлопець і якась дівчина, в обох були розкривавлені черепи.

— Вони живі? — запитав Павло, він прибіг швидше за медиків.

— Я не знаю, навряд чи. — відповів Євген.

Він хотів перевірити, та вже підбігли медики, тепер це їх робота а не пожежників, Павло з Євгеном мовчки спостерігали, кожен з них подумки заклався сам з собою на те, чи живі вони. Медики почали з дівчини, ознак дихання не було, він взявся перевіряти пульс.

– Є пульс, виносьте, обережно, в неї важка травма черепу.

— А з хлопцем що?

— Також живий, теж травма черепу, обережно, виносьте, їх негайно потрібно доправити до лікарні.

Обох постраждалих повільно погрузили в карети швидкої допомоги та відвезли до лікарні, їх стан був надзвичайно важким, в обох надзвичайно важкі травми голови, лікарі намагались втримати їх в живому стані, адже по дорозі до лікарні, в неї і в нього зупинялося серце, чесно кажучи, лікарі були вражені тим, що ці двоє дотягнули до лікарні, але це все одно їм не допомогло, надзвичайно сильне ушкодження мозку стверджувало, що ці двоє, навряд чи коли небуть вийдуть з коми.

Примітки

1

Бокси — в даному контексті, це робочі місця операторів, менеджерів та інших офісних працівників, які відгородженні між собою невеликими боковими панелями.