read-books.club » Детективи » Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу 📚 - Українською

Читати книгу - "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"

269
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу" автора Владислав Валерійович Івченко. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 58 59 60 ... 248
Перейти на сторінку:
Вибачайте, що не зрозумів одразу.

Ну, і повернувся я до жінки. Почали, як ото вона заходить і вперше бачить. З переляку справа трохи не клеїлася, але потім очі заплющив, Ізабеллу згадав, і пішло-поїхало. Вже і так, і сяк, керує Олексій. Вже і в мене сили немає, тільки думками про Ізабеллу і рятуюся.

— Стоп, знято! — нарешті крикнув Олексій, який у цьому кутку був за головного. Підвівся він з-за свого ящика, підбіг, потиснув мені руку.

— Дуже добре все вийшло! Дякую. Тепер відпочивайте, а зараз змінити декорації!

Олексій побіг далі, навколо мене почали метушитися люди, які за десять хвилин зробили з кутка цілу кімнату в палаці. Я одягнувся і відійшов убік. Ізабелла принесла мені миску горішків і наказала їсти.

— Це корисно для чоловічої сили.

— А мене точно не арештують за все це?

— Ти подивися, що далі буде! — посміхнулася вона.

А далі було зовсім страшне. До кімнати увійшли чоловік та жінка Я коли їх побачив, то мене аж заціпило. Бо це були государ імператор та матінка-імператриця Олександра Федорівна] Ну, не вони, але дуже вже схожі. Чоловіка я ще вчора примітив, але він був без бороди, то я не впізнав. А ось зараз, із бородою і в мундирі, ну точно ж государ! Так само й імператриця. Ось вони цілуватися почали, я відвернувся, щоб цього сорому не бачити.

— Чого це ти? — питає в мене Ізабелла і за оселедець смикає. Я ще про нього згадав. От як мені у Ромнах з ним з’явитися, з оселедцем цим? І так мене підозрюють, що бунтівник і начальство не поважаю, а то ж зовсім з’їдять, бо подумають, що мазепинцем став! Голити його доведеться. А приїду лисий, наче коліно, так перемивати мені кістки почнуть, де це я волосся втратив. От же клопіт. Я ото зітхаю від думок сумних, а Ізабелла сміється.

— Ох, Мокію, ну який же ти темний! Чого ти так за царя переймаєшся?

— Ну, він же государ імператор.

— То плюнь на нього і про себе думай. І горішки їж. Тобі ще сьогодні попрацювати треба буде.

— Знову той, на соломі когось м’яти? — питаю я, а сам думаю, що робота то приємна, але якби ще з Ізабеллою! Ото б воно.

А тим часом государ з імператрицею вже лаються. І з такого приводу дурного, що соромно й сказати. Мовляв, у государя той, як то прості люди кажуть, висяк. Не працює довбня. Валяється, як п’яний під парканом Обвис півник. Ну, і багато ще інших висловів. Оце таке вигадати!

— Та це ж дурня! — встряю я. — Ну як може бути висяк, коли це ж самодержець всеросійський, помазаник Божий! Ну що ви брехню знімаєте!

Олексій посміхається, патлатий кричить, щоб не заважав.

— Мокію, сиди тихо, люди працюють! — наказує Куровський.

Я тільки головою кручу, а сам думаю, що тільки бунтівники могли оце таке вигадати про государя, що він як чоловік слабкий. Але на цьому негідники не зупинилися! От полаялося подружжя і пішли Його Величність кудись, а Государиня залишилася біля дзеркала. Сидить, чепуриться, коли прийшов Абрам Зробили з нього жида, щоб уже ніхто не помилився: з пейсами, у ярмулці, жилетці, капелюсі. Такий жид, як ото з малюнків. Тільки зайшов і одразу до государині. І вона, ні щоб стражу покликати, відштовхнути негідника, — сама до нього кинулася обійматися та цілуватися! Чесне слово, ось так і було!

Ну, далі це вже я дивитися не зміг і пішов геть. Хотів надвір вийти, але двері нагору зачинені. Покрутився я, побачив ще одні двері. Пішов туди, може, думаю, є-таки вихід. Коли чую, там розмова триває. Я і принишк біля дверей.

— Після закінчення роботи треба буде поїхати з Одеси, бо нас шукають кримінальники, — впізнаю голос Іполита Михайловича.

— Невже не можна їх налякати? — а це Куровський. — Бандити кляті! Цей Крік зовсім знахабнів! Треба виписати бойову групу і прибрати його! — патлатий дратується.

— Ми не можемо воювати на два фронти: і проти поліції, і проти бандитів. Краще б заплатили Кріку, і не було проблем.

— ЦК ніколи не погодиться на виплату грошей бандитам! Грошей, які дістаються нам важкою працею, кров’ю наших товаришів! — урочисто каже Куровський.

— Генріху! Про що ти кажеш? Це дуже важлива операція, питання грошей не мусить навіть підніматися! Ти що, отримав хоч якісь обмеження щодо цього? Ні! То головне не зберегти гроші, а довести операцію до логічного завершення! То краще було б заплатити, але зараз про це вже пізно балакати. Головне, щоб бандити тут нас не знайшли. Ви дотримувалися строгої конспірації?

— Так, Іполите Михайловичу, найстрогішої. Я був у приміщенні в центрі і провадив там відбір, а Олексій і Григорій організовували все тут.

— Як вам вдалося знайти цей будинок?

— Дядько Григорія колись очолював портову митницю. Злодій і хабарник при грошах, зараз лікується в Баден-Бадені, куди втік від розслідування його темних справ. Вся родина з ним, а племіннику дозволив пожити на дачі, щоб її не обікрали.

— Вас не могли вистежити дорогою сюди?

— Ні, я тримав бричку за чотири квартали від приміщення, де проводив відбір. Ті чотири квартали плутав сліди, дивився, щоб за мною ніхто не йшов. Цей будинок бандити не знайдуть, можете не хвилюватися.

— А кухар, який учора готував, і офіціант, який подавав? Вони не видадуть нас?

— Вони з Херсона, вранці відбули додому.

— Це добре.

— Іполите Михайловичу, а що робити з акторами та іншим обслуговувальним персоналом?

— Нічого, заплатити і відпустити.

— Але ж поліція їх швидко знайде.

— І що?

— Примусить розповісти правду.

— І що?

— Що зйомки несправжні.

— І що?

— Це будуть розповсюджувати в народі!

— Як ви собі це уявляєте, Генріху? Що в газетах буде надруковано, буцімто ті знімки та фільми, на яких особи царственого дому мають відносини з жидом, малоросом та негром, то все неправда і не відповідає дійсності? Та якщо так напишуть, то це буде найкраща реклама] В тому ж і справа, що вони будуть вимушені боротися з нами в умовах, коли їм не можна буде сказати і слова Вони будуть у цугцванзі, ситуації, коли будь-яка їхня дія тільки погіршуватиме їхню позицію! В тому-то і геніальність цієї операції, що вона буде використовувати міць царського

1 ... 58 59 60 ... 248
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу"