Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Алісандра

Сказати, що я була шокована - нічого не сказати. Почуте просто не вкладалося в мене в голові, а здогадки, що заполонили всі мої думки, змушували розгублено кліпати очима. Я - обрана. І в мене є напівпрозорі крила, а ще я можу літати...

Але ці радісні роздуми одразу перекривалися іншими: якась магія всередині мене зашкодила Ріггарду, і може бути небезпечною і для інших. А отже, я й сама несу загрозу оточенню.

- Про що задумалася? - Драгонійський немов розумів мене, і я відчула обережний дотик до своєї долоні.

- Ця Сила в мені, вона...

- Ні, вона нікому не зашкодить, заспокойся, - мені б його впевненість. - Ба більше, вона захистить тебе від сторонніх зазіхань, - а ось це вже цікаво. Хотілося б дізнатися детальніше, але замість цього я запитала зовсім інше:

- А я не стану драконом? - Безглуздо, так? Ще кілька днів тому я думала лише про те, що в мені тече кров звичайної людини, і що я не пара для імператора, а зараз розмірковую над тим, чи отримаю другу іпостась.

- Не впевнений. Думаю, це щось інше. До того ж, якщо ти нове втілення судженої Бріана, тоді... - я підняла очі на чоловіка навпроти, і раптом усвідомила, чого в цій історії не вистачало.

- Ким вона була? Л-людиною? - Невпевнено прошепотіла, боячись подивитися в очі своєму співрозмовнику.

- Не зовсім... Але й не драконом, - а хто ж тоді? Ельф? Дріада? Фейрі? - Детальніше ми зможемо дізнатися, коли прибудемо до Пантеону. Я вже дещо приготував, але нам варто бути обережнішими. Я все ще не знаю, кому з Верховних можна довіряти, і через це все затягується, - я коротко кивнула, приймаючи такі пояснення. - Але в мене до тебе є одне прохання. Доведеться тримати те, що трапилося, в таємниці від усіх, навіть батькам не варто знати про те, що тут сталося. Це може бути небезпечно, - цілком імовірно, що правитель мав рацію, все ж тепер усе має змінитися для мене.

А от у який бік - час покаже.

- Добре. Але я маю ж якось пояснити те, що відбувалося на площі. До того ж твоя ефектна поява, навряд чи це пройде повз мою сім'ю, - та й узагалі, я гадаю, всі й кожен обговорюватимуть звернення імператора.

- Скажемо, що це був дикий, який вирвався на волю, але мені вдалося його втихомирити, - я з сумнівом поглянула на малюка, який задрімав біля входу в печеру, і посміхнулася власним думкам:

-" Я особлива. Я зможу допомогти Брайну і, можливо, іншим драконам...".

- Сандро, ти мене чуєш? - Уважно подивилася на чоловіка і ствердно кивнула. - Чудово. І ще одне... Ти впораєшся із силою всередині тебе, а я обов'язково тобі допоможу, - тепер переді мною опинився куратор, який давав мені обіцянку.

- Дякую, - усміхнулася, акуратно вкладаючи свою долоню в простягнуту мені руку.

- Але спускатися нам доведеться самостійно, мій артефакт переміщення розрядився, - винувато посміхнувся правитель, а я з сумнівом поглянула на вершини, які нас оточували. Та тут же метрів п'ятдесят, не менше. - Хоча... може твій друг нам допоможе? - Тепер уже й Брайн дивився на нашу парочку із сумнівом, але в мене в голові почав зріти справжній план.

А що, якщо...

Пам'ятається, сьогодні в нас мала бути перша спроба в прирученні дикого, і майстер Клайн планував розповісти мені, як краще відкритися своєму підопічному. Ось тільки лекцію я не прослухала, а згаданий раніше доглядач "драконячих стійл" був занадто далеко від нас, щоб дати мені хоч якусь підказку.

Але в цьому були і свої плюси: не знаючи основ, я не була пов'язана догмами і законами магічного підпорядкування. А отже, теоретично мої можливості безмежні. 

Під уважним поглядом ультрамаринових очей я попрямувала до Брайна, спостерігаючи за тим, як заворушилося драконятко. Не знаю, що зараз було в голові у дикого, але виглядав він насторожено.

- Не пресуй його своєю енергетикою, дій м'яко, але впевнено, - давав свої настанови Драгонійський, який рухався прямісінько за мною, але водночас намагався перебувати на деякій відстані. - Покажи йому, що твої наміри чисті, - ну, з цим простіше, адже я справді не бажала своєму підопічному шкоди.

- Привіт, - несміливо посміхнулася малюкові, погладивши його по гарячому боці. - Мені дуже потрібна твоя допомога, - здається, мій наречений у мене за спиною щось проговорив, але я повністю відключилася від зовнішніх подразників, намагаючись налаштуватися на наш із Брайном зв'язок.

Адже він мав бути, інакше як би драконятко знайшло мене в цілому натовпі посеред міста?

Луската голова трошки пригнулася, і я помітила легке ворушіння ніздрів. Мене нюхали?

- Як бачиш, мої крила не справжні, а в Ріггарда так і зовсім їх вже немає, і тепер нам самим не вибратися звідси, - схоже, згадка другої іпостасі імператора не дуже сподобалася моєму улюбленцю, бо він грізно пирхнув у бік згаданого чоловіка, явно показуючи, що не високої думки про його здібності. - Ти не міг би нам допомогти в цій складній справі? А я спробую домовитися, щоб у тебе було окреме житло. - Не знаю, чи розумів мене малюк, але погляд його був уважним, а хвіст раз у раз ворушився, показуючи хвилювання і внутрішню боротьбу мого підопічного.

- Риирх, - пролунало мені у відповідь, і драконяча тушка опинилася на кам'яному карнизі, тоді як одне крило послужливо виступало в ролі своєрідних сходів.

Не роздумуючи, я наблизилася до Брайна, акуратно піднімаючись на потужну драконячу спину. Покряхтівши, я все ж таки сіла зручніше, пригадуючи, як страждала моя п'ята точка під час попереднього польоту. А після цього я в очікуванні витріщилася на Драгонійського, який чомусь не поспішав зайняти місце поруч зі мною.

- Летіть самі, я ще побуду тут... - ошелешив мене звісткою правитель, і я невпевнено покосилася спершу на нього, а потім на дорогу, що лежала попереду.

- "А може не треба?", - було трохи страшно.

Ні, не так... Було до чортиків страшно і боязно. А що, якщо ми не впораємося? І нехай я була впевнена у своєму вихованцеві, але ж він ще жодного разу нікого не носив у себе на спині, і цілком можливо, що нова ноша виявиться для нього непосильною.