Читати книгу - "Захребетник"

— У вас усі готелі сертифікуються? — звів брову Кручек.

— Певна річ! Готелі, крамниці, пральні… Це основа життя й процвітання Брокенгарца. Приміром, готель для військових — півтора еталона. А в нас — три і сім, представницький клас!

— Прекрасна система! — втрутився скарбівничий, ступаючи вслід за портьє до холу. — І які критерії еталона, приміром, для готелю? Що відповідає стандартній одиниці?

— Я б охоче перелічив, але на це піде багато часу. З вашого дозволу, я спочатку хотів би залагодити всі формальності з поселенням. У своїх апартаментах ви знайдете довідник «Еталонні стандарти Брокенгарцького курфюршества». У будь-якім готелі від двох еталонів і вище такий довідник є в кожному номері.

— Доволі завбачливо! З кожною хвилиною мені дедалі більше подобається ваше місто.

— Я радий, пане Пумпернікель!

— А ванни в номерах є? — поцікавився приват-демонолог.

— Звичайно! У будь-якім готелі від трьох еталонів… Бажаєте освіжитися з дороги?

— Бажаю!

— Ваш номер двадцять третій. Прошу записатися в книзі. Карле! Приготуй ванну в двадцять третьому!..

Поки рудовусий здоровань Карл, делікатно причинивши двері до покоїв, наповнював мідну ванну гарячою водою, Кручек устиг розкласти немудрецьку поклажу й вивчити номер. З особливою старанністю він оглянув матрац і постільну білизну — пошукав клопів. Однак не виявив навіть слідів тих кровожерливих розбійників. Характерного запаху теж не було. Свіжа накрохмалена білизна аж сяяла і пахла розмарином.

Роззирнувшись наостанок, приват-демонолог запізно помітив над входом рунований кругляк цимексморта. Під амулетом висів аркуш-сертифікат. Як і напис «Є вільні номери» — трьома мовами.

«Cimexmort („Клопомор“). Оберіг, що охороняє помешкання від клопів, тарганів, жигалиць-сисунок, мокриць та сколопендр. Від летючих комах не захищає. Амулет постійної дії, гарантований строк використання — не менше 85 років. Дата виготовлення —…»

Свіжий. І трьох років немає — оцінив доцент.

«…з натуральних природних компонентів: порошок сушеного снулля (тип „інкубоніс“), кора дуба товчена, сірка вулканічна, пилок хрестоцвіту восьмилистого, екстракт lacrimosa vulgaris. Залито смолою гірської пінії з додаванням соку молочайника. Амулет рунований Аскольдом Граппом, магістром Високої Науки, 1,8 еталона. Не дає побічних магічних ефектів, нешкідливий для людей і свійських тварин. 1,2 еталона захисного артефакти постійної дії І категорії».

До речі, щодо еталонів! Портьє казав…

Довідник — монументальний фоліант у сап’яновій оправі — лежав на столику пантерного дерева біля вікна. Плямистий стіл із лапами леопарда не дуже гармоніював із обстановкою номера, виконаною в пастельних тонах. Але приват-демонолога не хвилювала естетика інтер’єра.

Так, Матіас Кручек чув про дивні порядки, що панують тут. Зрештою, він сам прибув сюди для допомоги у відомих вимірах. Але теоретик ніяк не припускав, що буквально все життя цієї малюсінької держави…

Судячи з розділів довідника, еталонізації в Брокенгарці підлягав будь-який дріб’язок. Готелі, крамниці й пральні, згадані портьє. Майстерні, стайні, млини, комори, причали, карети… Люди-фахівці: золотар та ювелір, кельнер і бургомістр. Рухоме й нерухоме майно. Предмети розкоші й начиння. Послуги дівиць відповідної поведінки та праця ката.

В обов’язковому порядку.

Кожному цвіркунові — свій еталон.

«Якщо тільки фоліант — не витвір старанно продуманої містифікації!»

Останню думку Кручек відкинув відразу. Інакше доводилося б припустити, що все населення Брокенгарца задіяне у змові та ошуканні довірливих прибульців. І довідник написаний саме задля розіграшу постояльців «Дракона й Лілії».

— Ваша ванна готова, пане Кручек.

Палата міри й ваги розташовувалася на центральній площі, неподалік від ратуші. Кручек із Пумпернікелем вирушили туди пішки. З Фортунатом приват-демонолог домовився зустрітися ближче до вечора у таверні «Замурзаний Фріц». Цвях у місті мав свої справи, тож стежки давніх друзів на деякий час розійшлися.

Головний скарбівничий причепурився: каптан піскового кольору, оздоблений карунками, Орден Дбайливості І ступеня, панталони з бантами, черевики з позолоченими пряжками. Картину довершували легка тростинка та валіза з телячої шкіри. Кручек змушений був віддати належне парубкові, якому вдалося поєднати елегантність столичного франта з офіційною статечністю.

Скарбівничий видивлявся обабіч, примічаючи надвірні бляхи, таблички та вивіски з вибитими на них цифрами. Він мружився, мов ситий кіт, і швидко робив подумки якісь обчислення. Хлопець теж устиг ознайомитися з довідником і неодмінно прихопив би його з собою, якби не його неабияка вага.

— І зважте, — натхненно і вже втретє за п’ять хвилин повідомляв Пумпернікель, — що у вихідних даних значилося: «Книга відповідає сім та три еталона довідкового посібника»! Чудово!

Неможливість щомиті зазирати в таку чудову працю — навіть це не затьмарювало гарного настрою Августа Пумпернікеля. З усього видно, він був щасливий. «Я потрапив у рай!» — промовляли його очі.

В особливий рай для арифметів і скарбівничих.

«Можливо, щастя передається, — міркував Кручек. — Якщо так, то добре…» Він дивувався, ніде не помічаючи жодної стічної канави. Характерного запаху нечистот не відчувалося. Схоже, місто було оснащене системою підземних стоків, куди зокрема йшла завбачливо прикрита зливна труба, виявлена у ванній кімнаті.