Читати книгу - "Захребетник"

— А від стражника, — додав мисливець на демонів, — пахне не тютюном, а тютюновою ароматичною водою. Наймодніша подія цього року. Якщо тутешні сержанти стежать за модою, я можу це лише вітати.

— Ще б ти не вітав! Ти й сам чадиш, як вулкан!

— Між іншим, Меліс подобається, — трохи образився Фортунат.

Кручек замовк: критикувати смаки колишньої відьми він не наважувався.

— Зважено, обміряно, підраховано! — сержант постав біля відчинених дверей екіпажа. — Згідно з прейскурантом магістрату — два гривнінги й три пфеньги.

Венатор насупився.

— У реттійських бінарах, значить… е-е…

— Один бінар і шість монів, — в один голос відповіли сержант і Август Пумпернікель.

— О, ви знаєте курс? — травневою трояндою розквітнув скарбівничий. — Мої вітання, офіцере! Хотів би, щоб усі наші військові…

— Мені належить знати за обов’язком служби!

Сержант був улещений, але намагався не подати виду.

— Певен, вас чекає незабарне підвищення!

— Ваші слова та Вічному Мандрівцеві у вуха! — сержант узяв два бінари й відрахував здачу: аж до копійчаного дріб’язку. — Ласкаво просимо до славного міста Брокенгарца! Дорогу до готелю знаєте?

— Знаємо! — безтурботно махнув рукою Фортунат. — Прямо, прямо й ще раз прямо. У вас тут і захочеш, та не заблукаєш!

Із цими словами вони в’їхали в місто.

До готелю «Дракон і Лілія», де їм забронювали місця, справді довелося їхати «прямо, прямо й ще раз прямо». Венатор анітрохи не погрішив проти істини. Минувши вулицю Зростання, реттійці досягли мети через три квартали від центральної площі.

При вході до готелю, як виправдання назви, красувалася розфарбована малярем дута карбівка. Добродушний дракон, підперши голову однією лапою, в другій тримав чудесну лілію, з насолодою вдихаючи аромат квітки. З драконових ніздрів в’юнився димок. На шиї в нього висіла позолочена медаль.

На медалі було вибито цифри: 3,7.

Гості принюхалися: пахнуло ліліями! Слово честі! І не якимись там, а цілком конкретними, «дангопейськими тигровими».

Зовні готель мав пристойний вигляд. Триповерховий будинок темно-рожевого туфу, кутові еркери, балкони другого-третього поверхів. На вікнах — чисті фіранки. Парадні сходи ретельно підметені, праворуч і ліворуч від дверей — декоративні карликові дуби в діжках. На дверях — табличка трьома мовами, реттійською в тому числі:

«Є вільні номери».

І сяючий дзвоничок із крученим шнуром, за який так і хочеться смикнути.

— Прибули, — повідомив Фортунат очевидне, вибираючись із карети. — Капрале, дякуємо за охорону в дорозі. У місті нам опіка буде зайва.

Скарбівничий не забарився втрутитися:

— Але супроводжуватимете нас у зворотну путь через чотири дні, разом із сьогоднішнім. Поки що можете відпочивати. Мені повідомили, що вам слід зупинитися…

— У «Вірних друзях», — докінчив за нього капрал. — Готель для військових. Знати б ще, де він розташований…

Капрал очікувально дивився на венатора — єдиного, хто вже бував у Брокенгарці. Однак мисливець на демонів лише розвів руками.

Мелодійно пролунав дзвінок.

— Це неподалік, добродії військові! По вулиці Зростання за два квартали звідси назад — і праворуч. На третім перехресті побачите вивіску «Вірних друзів». Готель на розі, не заблукаєте!

На сходах з’явився портьє — напомаджений, рожевощокий, у бежевій лівреї з блідо-золотавою оздобою та в кавового кольору панталонах. Портьє був сама люб’язність і привітність.

— Дякую, — кивнув капрал і погарцював на чолі ескорту.

— Чотири дні, не забудьте! — гукнув навздогінці Август Пумпернікель.

Фортунат Цвях поморщився. Ні до чого стільки разів нагадувати про час повернення. Навіть не маючи лихого ока чи шпетної косуватості. Почує відома Синя Дама — і все піде шкереберть. Траплялося таке…

Тільки Матіаса Кручека здивувала незвична поведінка портьє. Чому він так охоче пояснював дорогу в чужий готель? Навіть не спробував умовити гвардійців зупинитися в «Драконі й Лілії»? А що, якби погодилися?

Додаткові постояльці, закладові прибуток…

— Наскільки я розумію, майстер Цвях, майстер Кручек і пан Пумпернікель? — звернувся портьє до гостей. — Щасливий з вашої візитації, добродії! Айн момент: я покличу слуг. Вони візьмуть ваш багаж і покажуть візникам, де стоять екіпажі.

Багаж магів був забезпечений «самошвидкими клеймами». Але навіщо даремно витрачати ману, закладену в клейма, коли є носії, а їхні послуги входять у вартість проживання?

— Шановний! Що означає цифра три і сім на вивісці готелю? — поцікавився Кручек у портьє, коли той повернувся, супроводжуваний трійцею старанних здорованів.

— Три цілих, сім десятих еталона готелю. Сертифікат Палати міри і ваги. Підтвердження Гільдії Готельєрів у наявності. Можете ознайомитися: папери висять