Читати книгу - "Зорчина пісня"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Правильно! — загукали дівчатка, перебиваючи одна одну. — Наталка просто базікало, а Сашко справедливий! Він не лише Зорці допомагає, він усім допомагає!
Віра Іванівна зняла окуляри і, покусуючи дужку, кілька хвилин дивилася уважно на бундючно надуту Наталку. Потім обернулася до дівчат.
— Заспокойтесь. Я рада, що ви з повагою ставитеся до Саші. Ну, а хто тепер так само тепло скаже про Наталю?
Дівчатка сиділи мовчки, опустивши очі на плетиво.
— Я чекаю...
— Наталя вродлива, — несміливо обізвалась нарешті Ніна Лапіна.
— І лише? Малувато, мабуть, для... людини, — з жалем сказала Віра Іванівна й обернулася до Наталі.
Раптом староста закрила лице руками й вибігла з піонерської, мало не збивши в дверях Рахію.
— Ой-бой! Що таке? — скрикнула Рахія, сторонячись. — Чому Наталя плаче?
— То нічого, — сказала Маря, — то хороші сльози...
Розділ 27. «Ось так, Степанку...»Минуло вже два тижні відтоді, як веселий візник привіз гречану крупу. Зорка й Галка щодня, тільки-но сигналило, з надією бігли в їдальню, та довгожданою гречаною кашею навіть не пахло.
Дівчатка губилися в здогадках, але про своє знайомство з новою куховаркою не розповідали нікому. Раз Щука просила мовчати, та ще й хліба дала за це, значить, треба мовчати.
Нарешті Галці терпець урвався. Перед вечерею, коли Віра Іванівна й Маря пішли в колгосп здавати нові шкарпетки, вона покликала Зорку з піонерської кімнати в коридор.
— Гайда на кухню... Може, Щука гречану кашу варить?
— А коли ні?
— Тоді запитаємо. Чому вона зволікає? Мені ця каша щоночі сниться.
Двері на кухню були навстіж розчинені, і з них шугала пара. Щука стояла біля столу й великим товкачем товкла варену картоплю в каструлі. Біля плити в дерев'яному кориті плавали оселедці.
Дівчатка перезирнулися. Виходить, на вечерю знову пюре з оселедцем, а де ж каша гречана?
Загледівши на порозі дівчаток, Щука вишкірила дрібні зуби, що стирчали вперед.
— Ох, лишенько мені, сирітоньки, провідати прийшли?
— Ага, — сказала Зорка, виступаючи з-за Галчиної спини. — Ми про гречку хотіли запитати.
— Про яку таку гречку?
— Як про яку? — перепитала Зорка й, озирнувшися на Галку, засміялася. Таким безглуздим видалося їй Щучине запитання.
— Звичайну, — мовила Галка, — яку тоді в мішку привезли.
Щука відійшла од столу, виглянула з кухні, пересвідчуючись, чи нікого немає поблизу, потім відчинила шафочку над столом, дістала звідти два шматки хліба й простягнула дівчаткам.
— Їжте, любі, їжте! Будьте розумненькі, я вас не залишу.
— Спасибі! — зраділа Галка й потяглася до хліба, але Щука швидко відсмикнула руку й заховала хліб за спину. І хоча її рот усміхався, очі лишалися холодні, насторожені.
— На самому спасибі, люба, сьогодні далеко не заїдеш. Хіба ти забула, що гречка в юшці була. Призабула? Ой-ой. Негарно на мене зводити наклеп.
— Коли це було? — все ще нічого не розуміючи, запитала Зорка і вмовкла. Пригадала, що днями справді в юшці плавали зернятка гречки, але ж тої гречки був мішок... цілий мішок!
Щука перестала всміхатися.
— Що, забули? Пригадайте. Для вас же краще буде, дійшло?
— Дійшло, — прошепотіла Галка, задкуючи.
— І запам'ятайте, будете язиком ляпати, людей обмовляти, пожалкуєте!
Щука тицьнула дівчатам хліб і зачинила двері.
— Оце-то так! — чи то засуджуючи, чи то від захоплення сказала Галка, скоса поглядаючи на двері, за якими чимось залізним гримотіла Щука. — Ну й падлюка! Добре, хоч хліба дала... Загула наша гречка!
— Чому?
Галка багатозначно постукала пальцем себе по лобі.
— Мозок є? Розуміти треба. Щука напевне майже весь мішок сама зжерла, дуже їй хочеться нашу баланду сьорбати.
— Але ж це несправедливо! — обурилася Зорка, яка тільки тепер збагнула весь смисл розмови зі Щукою.
— Справедливо, несправедливо, а який сенс? — заперечила Галка. — Гречка ж однаково загула! Не повернеш! Ти краще мовчи про це, боюся я цієї Щуки... Сама ж чула, як вона погрожувала... Хіба не так?
— Так, — згодилася Зорка.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зорчина пісня», після закриття браузера.