Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

* * *

Будівництво славетного Володимирського собору у Києві тривало більше 30 років (1862–1896). Над його проектом працювали різні архітектори, та завершив роботу Олександр Беретті, який запропонував варіант семикупольної споруди і зміг, майже не змінюючи вигляду собору, збільшити його розміри у півтора раза. Зовні він мав нагадувати давньоруські храми у старовізантійському стилі, які будувалися в часи Володимира Великого та Ярослава Мудрого. В цьому ж стилі було виконано і настінний розпис собору, авторами якого стали видатні художники того часу – В. Васнєцов, М. Нестеров, М. Врубель, П. Свідомський та В. Котарбинський. Внутрішню мозаїку, створено венеціанськими майстрами.

* * *

Золоті ворота в Києві – один з небагатьох пам’ятників оборонного будівництва Київської Русі, що дійшов до наших часів. Їх було побудовано у 1017–1024 роках, вони слугували головним в’їздом до міста. Споруда представляла собою дивовижний витвір давньоруських архітекторів – могутню бойову башту, увінчану надбрамною церквою Благовіщення, прикрашеною мозаїкою та фресками. Споруда викликала захват сучасників, а на ворогів наводила жах своєю неприступністю. У 1240 році ворота були майже зруйновані монголо-татарами, а пізніше біля них побудували земляні бастіони. У 1648 році саме біля Золотих воріт кияни зустрічали гетьмана Б. Хмельницького після перемоги під Жовтими Водами. Нині відреставрована та відновлена споруда є однією з найвідоміших пам’яток столиці.

Золоті ворота. Київ

* * *

В Україні чимало пам’ятників архітектури оборонного характеру, історія створення яких сягає XІII–XVII століть. Серед них, передовсім, варто назвати фортечні споруди Кам’янця-Подільського, Луцька, Хотина, Острога, Володимира-Волинського. Унікальна оборонна споруда – замок-фортеця – будувалася в Кам’янці протягом ХІ-XVII століть на скелястому узвишші біля вузького перешийку, через який йшов шлях до центру міста. У споруді поєднався інженерний досвід литовців, поляків, турків та росіян. Фортечні укріплення були такими потужними, що взяти їх штурмом ворогові вдалося лише двічі: у 1393 році литовському князю Вітовту і у 1672 році – туркам. Стіни фортеці однаково добре пам’ятають і Петра І, який високо оцінив фортифікаційні споруди, і Устима Кармалюка, ув’язненого в одній із башт.

* * *

Твердинею Галицько-Волинського князівства була Хотинська фортеця (XIII-ХІХ ст.). Вона була важливим оборонним пунктом Придністров’я. Фортеця мала чотири оборонні башти, бастіони з валами та гарнізонні майстерні. Сьогодні відреставровані фортечні споруди не тільки є об’єктом туризму, але й охоче використовуються кінематографістами: тут знято більше 50 кінострічок, в тому числі «Захар Беркут» та «Чорна стріла».

Хотинська фортеця

* * *

Однією з наймогутніших фортець Волині був замковий ансамбль Луцька. Споруду, засновану на місці давньоруського укріплення в кінці XIII – на початку XІV століття, було поступово замінено на кам’яну у стилі романо-готичної архітектури. Оборонний потенціал міста доповнював Обхідний палац (XІV-ХV ст.), який складався з чотирьох дерев’яних та чотирьох кам’яних споруд. На жаль, сьогодні він відомий більше за легендами, оскільки від нього збереглася тільки Оборонна вежа князів Чарторийських.

* * *

У Західній Україні досі збереглося чимало лицарських замків. Найвідоміші з них – Підгорецький, Олеський, Золочівський, Дубенський, Корецький, Острозький, Бережанський, Ужгородський, Збаразький, Летичевський, замок Любарта у Луцьку, замок «Паланок» у Мукачеві та інші. З кожним із них пов’язано багато легенд. Так, одна з них розповідає, що з Острозького замку (Рівненська область) на міські вулиці нерідко спускається князівна Галшка (Єлизавета Гулевичівна, онучка князя К. Острозького). Очевидці стверджують, що чули її плач, легкі та швидкі кроки скрипучими сходами, бачили, як відчиняється важка кована брама замку, з якої… ніхто не виходить. А може, й виходить – хіба можна темної ночі роздивитися Чорну князівну в чорному одязі?

* * *

Є свій «привид» і в Ужгородському замку, і це теж, звісно ж, князівна. Легенда розповідає про те, як якийсь польський воєвода задумав його захопити і вирішив дізнатися про всі його укріплення. Неподалік від замку він випадково зустрівся з князівною, яка одразу ж у нього закохалася і розповіла йому таємницю, якою володіли тільки члени родини та господарі замку – як проникнути до середини через потайний хід. Батько, дізнавшись про зраду доньки, наказав замурувати її живцем у стіну замку, а її підступного коханого стратити. Відтоді начебто і став з’являтися у замку привид дівчини, яка шукає свого коханого, а з першими півнями – зникає.

* * *

З якої сторони не довелося б в’їжджати до старовинного закарпатського міста Мукачева, головну його окрасу – замок «Паланок» (XVI–XVII ст.) видно звідусіль. Його назва походить від слова «паланок» – дубовий частокіл, яким у давнину огороджували рів, що оточував замок.

* * *

Шедевром світської архітектури є і ратуша в місті Бучачі Тернопільської області, що зведена у 1751 році за проектом львівського архітектора Б. Меретина. Це двоярусна вежа висотою 35 метрів у стилі пізнього бароко. Її прикрашає чимало оригінальних скульптур на сюжети античної та біблійної міфології, створених Іоанном Георгом Пінзелем.

* * *

Колишню резиденцію буковинських митрополитів (нині у цій будівлі знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича) називають серцем Чернівців. Її будівництво почалося у 1864 році, коли Буковина ще входила до складу Австро-Угорщини. Автором проекту будівлі був відомий чеський архітектор Йозеф Главка. Будівництво стало для міста подією виняткової важливості і тривало майже 18 років. На жаль, час не пощадив унікальної споруди, але й донині збереглося кілька залів резиденції, куполи та фігурні карнизи, багатоступеневі фронтони та покрівля, прикрашена орнаментом з глазурованої черепиці восьми кольорів.

* * *

В архітектурній спадщині усіх регіонів України особливе місце займають палацові ансамблі. Більшість із них створювалися у XVIII-ХІХ століттях для імператорських осіб та знаті. Таким є головний палац української столиці – Маріїнський. Його було зведено в середині XVIII століття за наказом імператриці Єлизавети, яка під час перебування в Києві у 1744 році сама вибрала місце для його будівництва, а свою назву він отримав після того, як став однією з резиденцій імператора