Читати книгу - "Війни Міллігана"

— Вона вже давно пішла, — повідомила Кейті. — Має вже бути в тебе.

— Піди перевір її шафу, — у аллена щось обірвалося всередині.

За кілька секунд Кейті повернулася до телефону:

— Там порожньо.

Він попросив сестру перевірити свій банківський рахунок, і його підозри виправдалися: Танда зняла сім тисяч доларів, що були в нього від продажу картин, і зникла разом з його новою машиною.

Скоро Кейті зателефонувала й повідомила, що знайшла лист, датований позавчорашнім числом — він впав із шафи.

«Сітізен-Джорнал» негайно випустив на першій шпальті статтю під заголовком «ДРУЖИНА МІЛЛІГАНА ЛИШАЄ ЙОМУ ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ».

У «Колумбус Диспетч» не відставали — уже наступного дня у свіжому випуску можна було прочитати цитати з того листа.

МІЛЛІГАНА ПОКИНУЛА ДРУЖИНА

Автор: Робін Йокам

Дружина Вільяма Міллігана, пацієнта з множинними особистостями, зникла в темряві ночі, прихопивши з собою його серце, машину та всі гроші з банку (6250 доларів). У свій день народження та перший день святого Валентина у статусі одруженого чоловіка 27-річний Мілліган лишився без жодного приводу для святкування. Його сестра повідомила нам, що нещасний «украй розлютився і засмутився», коли дізнався, що його дружина Танда Кей Бартлі (у дівоцтві) покинула його.

Після себе 21-річна жінка лишила на шафі лист, у якому пише, що не змогла більше «витримувати цей постійний тиск з усіх боків» та взагалі шкодує про рішення одружитися з ним… Вона вибачилася за те, що так «підло тікає вночі».

Першим бажанням аллена було піти до телефону й подзвонити Мері, але він втримався. Не варто завдавати болю відданій дівчині, яка справді про нього дбала. Він сам ніяк не міг змиритися з тим, що був таким дурнем і дозволив красі Танди засліпити йому очі. І що взагалі повірив у її кохання.

На відміну від Мері, Танда не давала йому ніяких інтелектуальних стимулів. Щоразу, коли вона приходила, доводилося навмисне вдавати потрібний настрій, щоб спілкуватися з нею. Та й говорила вона здебільшого лише про свої візити у салон краси, про одяг, який вона планувала купити, чи про нові диски модної музики.

Звісно, її краса збуджувала. Але коли вона сердилася, то ставала справді жорстокою. Виявилося, що жінка всього лише переслідувала власні інтереси — мабуть, думала, що книжка та картини приносять багато грошей. Тепер, коли вона пішла, стало зрозуміло, що Танда від самого початку планувала його обікрасти.

У розмові з письменником він розповів про свій психічний стан.

— Я й досі розпадаюсь, але поки не настає якась криза, загалом панує гармонія. Тут найважче боротися з нудьгою — тому я просто віддаю більше часу дітям: для них світ зовсім маленький, і вони можуть годинами бути щасливі, якщо мають чим гратися.

Письменник поцікавився, як саме відбувається зміна особистостей на сцені в його голові.

— Я можу бачити, що відбувається, — почав пояснювати він, — бо якась частина мене все одно лишається. Не знаю, чи зможеш ти це зрозуміти. Уяви, що ти — людина, яка живе словами, — раптом втратив здатність читати. Ось ти знаєш, що вмієш читати — а за мить тебе охоплює розчарування через те, що ти не можеш зрозуміти ані слова. Так само й від мене ніби відриваються шматки. Мої вміння погіршуються. Я дивлюся на задачі з фізики і все розумію — аж раптом усвідомлюю, що уявлення не маю, що це таке. Але віриш чи ні, у цьому є й позитивні моменти. Незнання приносить невинність, а невинність — це наївність, спокій і чистота.

Також він пояснив, що необхідно для того, щоб Учитель лишився назавжди:

— Треба, щоб мені доводилося брати на себе відповідальність. Наприклад, адаптуватися до навколишнього світу. А поки що мені доводиться лише закидати все якнайдалі і просто терпіти. Коли реальний світ битиме мене в обличчя, я більше не зможу ховатися — і саме цього я й прагну.

Учитель не надто намагався показати лікарям, що він більше не змінює особистості.

— Я знаю, як усе влаштовано в таких закладах. Їм все одно, що коїться у тебе в голові. Якщо ти не агресивний — значить, ти недостатньо хворий, щоб тебе утримувати тут. Таке у них ставлення. Мені треба у звичайну психіатричну лікарню — у Афіни, наприклад. Туди, де мене навчать адаптуватися до нових проблем. Коли є свобода — приходить і відповідальність. А тут вони лише годують тебе і стежать, щоб тобі було де спати. Візьми людину з інтелектом, яка постійно розвивається, і посади в клітку. Звісно, єдиним виходом для неї буде або втекти з тієї клітки, або щось туди пронести. Якщо нічого з цього зробити не вдасться — вона ж просто на стіни дертиметься. Таке почуття безсилля гризе заживо. Лишається єдина можливість утекти — втекти у свою голову, створити власний світ і розважатися сам з собою всередині. Вони мають або злити мене й відпустити, або дозволити мені померти.

(6)

15 березня 1982 року доктор Джон Дейвіс (він замінив Джудіт Бокс на посаді головного лікарня в Регіональному центрі) зробив у історії хвороби такий запис:

«На нашу думку, містер Мілліган демонстрував адекватну поведінку протягом досить неспокійного періоду свого життя і проявляв самовладання без деструктивних схильностей. За допомогою вищевказаних психологічних тестів, а також кількох бесід ми намагалися визначити ймовірність небезпечної поведінки… Клінічний психолог і психіатр дійшли згоди в тому, що немає жодних ознак стверджувати, що містер Мілліган становить потенційну небезпеку. У зв’язку з цим ми не вважаємо за потрібне утримувати його в установі з максимальним рівнем безпеки та радимо суду перевести містера Міллігана у психіатричну лікарню з меншим рівнем обмежень».

За тиждень по тому група медичних експертів звернула увагу суду на те, як добре Мілліган впорався з тим, що його покинула дружина, — на їхню думку, це свідчило, що він став емоційно сильнішим і більше не становить небезпеки для себе чи інших.

На засіданні доктор Дейвіс сказав судді Флаверзу, що його вразило, наскільки спокійно Мілліган сприйняв те, що його покинули. Усі особистості Міллігана, враховуючи рейджена, пройшли «тест руки» (за результатами якого вони всі були визнані неагресивними), тож доктор Дейвіс порекомендував перевести Біллі у більш відкриту клініку.

Коли суддя Флаверз нарешті оголосив рішення про повернення Міллігана у Афінський центр, Департамент психічного здоров’я спробував завадити, стверджуючи, що в цьому закладі Мілліган не матиме достатнього контролю. Флаверз заявив, що якщо Міллігана не переведуть у Афіни найближчим часом, йому доведеться вдатися до