Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Розкажи мені все, що знаєш, — його очі блиснули в темряві. — І вір мені. Я можу захистити.

— Вірю, — я відкинула голову, жадібно хапаючи ротом холодне нічне повітря. І промовила тихо, перериваючи цей спокусливий допит: — Але не знаю нічого про артефакти часу. Вибач, нічим не можу допомогти.

Ми обидва завмерли, дивлячись один одному у вічі. Від дотиків Еда по тілу прокотилися хвилі вогню, і мені здалося, що в тиші, що настала, можна почути не тільки наше важке дихання, а й ритм сердець.

— Ти молодець, — нарешті хрипко підсумував Ед. — Не втрачаєш розуму, хоч би що відбувалося. Головне, не дай Хорасу збити себе з пантелику. Звичайно, ритуал перевірки — це майже заручини, не думаю, що він зважиться на… — я відчула, як його руки здригнулися, — щось подібне. Але ти маєш бути обережною.

Він з жалем послабив обійми і відступив назад. Відвів очі. Стиснув пальці до хрускоту в кісточках.

— Не так швидко.

Я зробила крок слідом раніше, ніж зрозуміла, що і навіщо збираюся робити. Піднялася на пальцях, однією рукою вчепилася в комір його сорочки, а другу запустила в розпатлане вітром волосся.