Читати книгу - "Наркономіка. Як працює економіка картелів"

про те, що станом на 2015 рік повністю легалізували канабіс лише чотири штати: Колорадо, Вашингтон, Орегон і Аляска. А населення в них нечисленне – разом 17 млн осіб, тобто близько 5 % населення країни. У цих чотирьох штатах картелі могли б позмагатися з індустрією легального канабісу, але наразі решта 95 % американців досі змушені купувати травку на чорному ринку (хіба що переконають свого лікаря прописати їм для куріння медичну марихуану, що дозволено в 21 штаті й окрузі Колумбія)112. Та всупереч наркокартелям і поліції, легальна марихуана знаходить свій шлях до сусідніх штатів. Там, де марихуана досі поза законом, споживачі можуть вибирати між купівлею канабісу, імпортованого з Мексики, і контрабандою з американських штатів, де її легалізовано. Який же обсяг незаконної торгівлі між штатами?

Щоб це з’ясувати, я рушаю на зустріч із людиною, яка покликана стримувати торгівлю марихуаною в Колорадо. Том Ґорман очолює федеральну «Програму боротьби з інтенсивним перемитництвом наркотиків у регіоні Скелястих гір». У штатах, де канабіс легалізовано, аванпости федеральної влади відіграють малозрозумілу роль, номінально продовжуючи боротися з марихуаною попри оголошене на місцях перемир’я. Офіс Скелястих гір з усіма портретами президентів, прапором і статуетками орлів розташований у передмісті й схожий на реліктовий гарнізон у повсталій провінції. Утім Ґорман не переймається, що він – один у полі воїн у безупинній боротьбі з наркотиками. У нього чорні шкіряні ковбойські черевики й рудуваті пишні вуса; він нагадує мені крутого молодшого брата (нехай трохи нижчого) Чака Норріса. В офісі на стіні висить на дощечці кинджал, котрим його вдарили в ногу під час рейду до будинку в Каліфорнії у 1970-ті роки (він одіправ кров зі штанів, попросив дружину залатати дірку і досі, каже, ходить у тих штанях на службу). Я до слова поцікавився, чи не можна покласти край латиноамериканським війнам картелів, надіславши туди на кілька днів Ґормана, щоб провчити bandidos. Але виявляється, що навіть йому нелегко тримати на припоні нову марихуанову індустрію в Колорадо.

– Легальний ринок перетворився на чорний для решти США, – каже він.

Із посвідкою про те, що вам уже виповнився 21 рік, у будь-якій аптеці Колорадо ви купите 7 г марихуани. Можна без перепон переїхати кордон до штату, де канабіс заборонено. Поліція на трасі ще може спробувати зупинити трафік. Але межі штатів – не державні кордони: копи не можуть просто так улаштувати там пост і всіх обшукувати. Зупинити машину можна лише в разі порушення ПДР, і для обшуку потрібні вагомі підстави.

– Гадаю, ми перехоплюємо менш ніж 10 %, – каже Ґорман.

Однак колорадську травичку возять не лише трасами. Її пересилають поштою. У 2010 році, через рік після того, як у Колорадо скрізь зарясніли аптеки з медичною марихуаною, поштова служба США перехопила 26 кг марихуани з Колорадо. У 2013 році було вилучено вже 225 кг, відправлених до 33 штатів. І це лише виявлені обсяги; ніхто до ладу не знає, скільки марихуани надходить непомічено. Не дивно, що легальна травичка поширюється.

– Колорадська марихуана відмінної якості. У ній немає пестицидів. Купують тут фунт і вдвічі дорожче продають у Міссурі чи Айові, – каже Ґорман.

Звичайно, незаконна міжштатна торгівля – не нове явище, яке не обмежується наркотиками. Від одного з ритейлерів канабісу в Денвері я дізнався, що колорадська марихуана на ура йде до Вайомінгу (там вона заборонена), а ритейлери з Вайомінгу легко заробляють, продаючи феєрверки мешканцям Колорадо, де заборонені ці вироби. Щоб у цьому переконатись, варто подивитись онлайн: аптеки з марихуаною йдуть біля самої межі в Колорадо, а за межею з Вайомінгом рясно магазинів із піротехнікою, включно з Pyro City – «за дві милі на північ від межі Колорадо з Вайомінгом».

Наркодилери всіляко намагаються зайняти ніші, недоступні для легального ринку. Наприклад, робочий день аптек у Колорадо закінчується о 19:00. Тож вечірній час досі належить чорному ринкові. Не дозволяються доставки рекреаційної марихуани додому, чим здавна займалися нелегальні дилери, бо це безпечніше, ніж стирчати на розі вулиць. Ґорман вважає, що багато наркозалежних з навички звертатиметься й далі до поточних постачальників.

– З наркодилерів роблять якихось таємничих осіб, що неправильно. Вони звичайні люди. Я можу звернутись до вас по марихуану, бо ви мій друзяка. Що змінюється від того, що ви дилер і я купую у вас це зілля?

Змінитися може хіба що гуртова торгівля. Може, Ґорман має рацію, і деякі хроніки й далі братимуть канабіс у свого дилера, з навички, відданості або бажання доставки додому о пізній годині. Але для картелів важливіше, де братимуть товар самі дилери. Тобто чи зможе мексиканська травичка й далі конкурувати на чорному ринку США? Або ж ринок стане «сірим», і нелегальні дилери купуватимуть канабіс через нелегальні канали й зароблятимуть на нелегальній реалізації в штатах, де чинна заборона після закриття аптек, або особам, молодшим за 21 рік? Саме так сьогодні працюють чорні ринки алкоголю та тютюну. Завітайте суботнього вечора до кампусу якогось коледжу, і побачите, що там процвітає ринок нелегального алкоголю. Питуща неповнолітня молодь не купує мексиканське контрабандне нелегально виготовлене пиво. Ця молодь купує легальне питво, що продається в звичайних магазинах, але не самостійно, а нелегально, через «дилера», яким на практиці стає старший брат або друг. Так само більшість нелегальних сигарет вироблені законно для певного ринку, але нелегально потрапляють на інший ринок, де оподаткування вище. (За однією оцінкою, понад половина сигарет, які викурюються в Нью-Йорку, – це контрабанда з інших штатів)113.

Конкурувати на сірому ринку картелі зможуть лише в тому випадку, якщо демпінгуватимуть на полі легальних виробників. Як же їм вдається це робити? В офісі Денверської амбулаторії директор Іен Сіб сказав мені, що може на своїх плантаціях виробити грам курильної марихуани за 2 долари. Приблизно така ж собівартість в інших усталених гравців у Колорадо: більшість великих виробників у Денвері виходить на рівень 2,20 долара за грам. Після оподаткування роздрібна ціна в пунктах видачі за рецептами становить уже 11—15 доларів за грам і 16—20 доларів у пунктах реалізації рекреаційної марихуани, бо там вище оподаткування.

За такого розрахунку мексиканська нелегальна марихуана здається цілком конкурентоспроможною. За даними щорічної доповіді Білого дому про наркотики, середня ціна нелегального канабісу в США – близько 15 доларів за грам, а гуртова ще трохи нижча. Денверські аптеки кажуть, що нелегальні постачальники канабісу демпінгують, відколи почав діяти легальний ринок, – аби зберегти клієнтуру. За оцінкою одного ритейлера, нелегальна марихуана на 20—30 %