Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— Ти так просто говориш про кохання. Але чи відчуваєш ти щось до мене, Даміре? — запитую із завмиранням серця. Бо давно зрозуміла, що кохаю його до нестями. І не зможу його з іншими жінками бачити.

— А що це якщо не кохання, а? Коли дізнався, що ти не повернулася додому того дня, злякався шалено. Думав, із тобою щось сталося. А коли зрозумів, що ти втекла, розлютився так, що вирішив відшльопати тебе добряче, як додому заберу, щоб думок таких у твоїй голові більше не виникало.

— То чому не забрав? Чому відпустив? — допитуюся я, гадаючи, як склалося б наше життя, якби тоді він мене зупинив, а не Марат.

— Напевно, тому що хотів, щоб ти щаслива була. Або щоб сама повернулася до мене. І злий на тебе був, мені потрібно було охолонути. Й ось ти знову тут. З моєю дитиною.

Він обіймає мене так несподівано, що я гублюся. Ніжно гладить мене по спині.

Він справді хоче мене у своєму житті? Це була зараз безглузда спроба зізнання мені у своїх почуттях? Чи означає це, що я йому не байдужа? Чи можу я так просто повірити йому? Чи можу бути впевненою, що буду щаслива поруч із ним?