Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

31

Батур

 

Справи затягнулися. З'ясувати, хто продав мене Миколі, виявилося просто. Я й так здогадувався. А ось притиснути складніше. Він не був звичайною сошкою, як гнида, що купила в нього інформацію. Зате жадібності хоч лопатою греби. Цим його і взяв. Розбиратися з ним за зраду залишив довірених осіб, свій же. Мій типу їм жест доброї волі. Все одно в живих за таке не залишають. Залишалося тільки красиво піти. Але на це теж потрібен час.    

Сидячи на нараді з довіреними, на пів вуха слухав їхню суперечку. Після смерті Миколи відповідальним за Південну Америку поставили одного кренделя. Він не справлявся. Справи йшли погано. Вирішувалося ким замінити. Про двох гідних кандидатів і точилася суперечка.

Ліниво крутячи в руці телефон, вкотре обмірковував план своїх подальших дій. Проколів не може бути. Я врахував всі нюанси. Але все одно раз за разом прокручував все в голові.

Шалено сумував за Кариною. Почути, побачити, вдихнути її запах. Вона в'їлася мені в голову, і з комфортом влаштувалася там. Заважала мислити як раніше - абсолютно холоднокровно. Відволікала. Піти мені необхідно. Я просто тупо не зможу більше бути головою організації. Вороном. Та й дівчинку свою не зможу залишити. А в цьому світі їй не місце. 

Коли місяць тому дізнався про вагітність маленької мало не зірвався до неї. Я й так постійно боявся за неї. А після такої новини ще й подвійно. Усе було б добре, якби я був би поруч. Насилу себе стримав. Потрібно, як завжди, відключати емоції та діяти за поставленим планом.

Телефон пискнув, повідомляючи про отримане повідомлення. Вимкнувши звук, я запустив отримане відео, яке миттєво привело мене до межі сказу, упереміш із недоречними веселощами. Але обличчя, як зазвичай, залишалося спокійним. Так реагувати змушувала мене тільки Карина. Уб'ю заразу колись. Ні спочатку ви*бу, а потім посаджу під замок.

Хоча, здається, я знаю причину такої її поведінки!   

Кілька днів тому трапився неприємний інцидент, який змусив мене прискоритися у вирішенні проблем. У кафе до маленької, де вона відпочивала з подругою, причепилися двоє смертників. Білого дня. І ніхто с*ка з присутніх не втрутився. Довелося засвітитися одному з її охоронців. Наглядали за нею цілодобово, не потрапляючи на очі.  

Через годину після подій з'ясувалося, що ці два імбецили часто таке проробляли у своїх закладах. Чіпляли дівчат, а потім трахали їх де доведеться. За згодою сторін, а часто і без такої. Мені по-чесному по барабану було до їхніх розваг, але вони зачепили та налякали мою дівчинку. За це відразу прийшла їм відповідь. Наступного дня всі їхні кафе в кількох містах назавжди закрилися. А те, в якому вони посміли підкотити до маленької, згоріло. Самі герої антипікапу в дуже пом'ятому вигляді та з декількома переломами кінцівок, були відправлені антресоллю на батьківщину. Живі вони залишилися лише тому, що охоронець Карини вчасно втрутився. Хоча в іншому разі він розділив би їхню сумну долю.

Звісно, маленька з подій у кафе зрозуміла, що я не залишив її без охорони. Вирішила мене спровокувати. Ось і витворяє зараз дурню. Чекати мене втомилася? Чи гормони б'ють ключем? Правильно було б провчити дурненьку та не втручатися. Вона не зайде далеко. Але боюся на це моєї хваленої витримки не вистачить. Введуся як хлопчисько та друкую наказ охоронцеві, який надіслав мені відео, що потрібно зробити. А вона за це відгребе ще по повній. Тиждень нормально ходити не зможе. Звісно, після того як народить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно