Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Влад

Щойно ми опинилися вдома, то зітхнули з полегшенням. Всередині нікого не було, що вже невимовно тішило. Тому що я б не здивувався, якби батько залишив у квартирі одного зі своїх охоронців. Крістіна пішла приймати душ, а я почав розбирати речі у своїй кімнаті. Звичайно ж, їх було не дуже багато, але все ж треба було дещо кинути до прання.

Я повернувся у вітальню, де на підлозі самотньо стояла невелика сумочка Крістіни, і раптово задумався. Цікаво, як вона поводитиметься зі мною? Чи стане такою, як колись, або ж усе буде так само, як і на Мальдівах? Я не знав. Але я сподівався, що все ж таки другий варіант. Ми доволі тісно зблизилися за той короткий час на острові, і я б дуже не хотів втрачати ту ниточку довіри, яка зв'язувала нас.

А ще мене турбувала думка про те, що вона могла знову захотіти спати у вітальні. Чесно кажучи, я б хотів спати з нею, у своєму ліжку, оскільки призвичаївся до наших ранкових обіймів. Та й узагалі, було приємно прокидатися разом із нею. Вона завжди закидала мені ногу на стегно, і спала в мене на грудях. Уві сні вона виглядала такою до біса милою, що я просто не міг не милуватися нею, поки вона спить. 

Однак мої думки зникли, щойно вона вийшла з ванної, в одному рушнику, який ледь прикривав її стегна. Я не міг не на ці витончені ніжки, які зводили мене з розуму.

— Про що задумався? — запитала Крістіна, від чого я неохоче перевів погляд на її обличчя. На губах дівчини грала знайома мені усмішка. О так, це рудоволосе дияволя безумовно знало, про що я зараз думаю, просто дражнило мене.

— Та так, ні про що. Ти спатимеш тут? — Я вирішив не ходити навкруги, і поставив пряме запитання, сподіваючись, що це не злякає її. Її очі розширилися від подиву, оскільки вона напевно навіть не думала про це. Дідько, невже я поквапився з висновками? 

— Гм, ну, навіть не знаю. А що, є пропозиції? — запитала вона, при цьому кусаючи нижню губу. Ох чорт, коли вона так дивиться на мене, то я ледь можу чітко мислити.

— Ну, є в мене одна пропозиція... 

Я почав повільно наближатися до неї, аж доки не опинився біля неї, і обняв її руками за талію, а потім опустив їх трохи нижче, на її сідниці. Я помітив, як почервоніли її щічки, а дихання стало неспокійним.

— І яке ж? — запитує дівчина, нервово облизуючи губи, від чого я мимоволі милуюся тим, як її язичок пробігається пересохлими губами.

— Ти можеш спати зі мною...

Крістіна

Я пильно дивлюся на Влада, обмірковуючи його слова. Невже він і справді цього хоче? Не можу заперечувати, що мені справді подобалося спати з ним в одному ліжку, і прокидатися від його поцілунків. До того ж, я вже звикла до того, що прокидалася щоранку, майже лежачи на ньому. Не знаю, як він мене ще не вбив за це... 

— Ти цього хочеш? — запитую я Влада, дивлячись на нього з-під вій, доки його руки пограють із краєм банного рушника, який ледве прикриває моє тіло.

— Дуже. Я дуже цього хочу, Лисенятко... — каже він, і ніжно цілує мене в губи, від чого я гублюся у відчуттях. Не знаю, як так вийшло, але ось він уже притискає мене до стіни, а його права рука стискає внутрішню частину мого стегна, перебуваючи в небезпечній близькості до мого лона.

Боже, якщо він підніметься трохи вище, то миттєво відчує, наскільки я завелася, почувши його пропозицію. І немов прочитавши мої думки, Влад так і робить, пройшовшись кінчиками пальців по моїй збудженій плоті. Ми обидва стогнемо, коли його пальці з легкістю прослизають усередину, і він відривається від моїх губ, розриваючи наш поцілунок. Я навіть не встигаю зрозуміти, що він збирається зробити, коли опускається переді мною на коліна, і закидає собі на плече мою ліву ногу. Щойно я відчуваю його язик на собі, то злегка здригаюся, коли він починає свою гру. Я заплющую очі, насолоджуючись його ласками, і з моїх губ злітають тихі стогони. Я відчуваю, що вже близько, коли раптом лунає дзвінок у двері, що миттєво повертає мене до реальності.

— Ми хіба когось чекаємо? — тихо пробурмотіла я, коли Влад відсторонюється і встає на ноги. 

— Ні, ми нікого не чекаємо... — Він знову накидається на мої губи, але зачувши черговий дзвінок, тихо гарчить.

— Може, подивишся, хто це? — Він неохоче відпускає мене і йде в коридор. Я чую, як він бурмоче прокльони, коли повертається назад.

— Це мій батько.

— І що нам робити? Якщо він побачить, що я... що ми... — я починаю заїкатися, розуміючи, в якій небезпеці зараз ми могли опинитися, але Влад лише бере мене за руку і веде назад у ванну. 

— Побудь тут, зроби вигляд, ніби приймаєш душ. Він сюди не зайде, — каже він, коли ми заходимо всередину.

— Ти ж знаєш, що двері не зупинять твого батька...

— Він не настільки бовдур, щоб зайти сюди, коли ти купаєшся.

— Що ж, тоді, гадаю, ти погано знаєш свого батька, — бурмочу я у відповідь, відводячи погляд убік, але Влад легенько бере мене за підборіддя, змушуючи подивитись на нього.

— Я не дозволю йому що-небудь зробити з тобою, Лисенятко, присягаюся... — Він цілує мене в губи, а потім виходить із ванної, залишаючи мене одну. Важко зітхаючи, я плентаюся назад до кабінки. Мені точно потрібно освіжитися після того, як я була до біса збуджена... Втім, чому була? Я і зараз вся на взводі через те, що нас перервали, і цей пульсуючий біль нікуди не подівся. Утім, якщо я почну зараз щось робити, є ризик, що сюди хтось може увійти і побачити. Мені це точно ні до чого.

Я швидко прийняла душ і загорнулася в рушник. Якраз коли я почала чистити зуби, відчинилися двері у ванну кімнату, і я побачила батька Влада. Ну, що й треба було довести - цьому виродку двері явно не були перешкодою. Наші погляди зустрілися в дзеркалі, і я ледь зуміла стримати себе в руках, щоб не здригнутися. Утім, влаштувати спектакль зараз не завадить... Я швидко прополоскала рот і повернулася до нього обличчям.

— Якого біса ви тут забули?! Ви що, не знаєте, що таке особистий простір? Забирайтеся звідси! Зараз же! — закричала я на нього, від чого той усміхнувся.

— А ти з вогником, крихітко! Б'юся об заклад, що в ліжку ти тигриця...