Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Схльоснутий погляд. Сірий блиск сталевих очей перетнувся з синіми... такими знайомими очима. … Ілай!

…Всесвіт застиг на місці! Перестали існувати час, світло та звуки. Події реальності стерлися, розчиняючись у цих очах. Хвилина здалася вічністю! І за цю хвилину перед їхніми очима промайнуло все, що їх пов'язувало: кожен погляд, кожна посмішка, кожне сказане слово. ... І ось тепер вони стояли один проти одного, спрямовуючи свою зброю прямо в серце один одному. Чи могло бути це безглуздою випадковістю? Фатумом? Тепер розгорнулася зовсім інша боротьба! Кохання та обов'язку! Він повинен був убити її, щоб довести свою відданість Імперії, а вона мала вбити його, щоб врятувати Зура.

Зур чи Ілай? Імперія чи Енн?

 Реагувати потрібно було негайно! Вони почули голоси солдат, що швидко наближалися. Реакція Ілая була бездоганною! Тільки тепер усією його майстерністю, силою та спритністю вже керувало його серце. Він зробив свій вибір раніше за неї! Точними та чіткими рухами Ілай знешкодив товаришів по службі врукопашну. Не гаючи часу, Енн кинулася до Зура, вколовши йому антидот, прокричавши в передавач, прикріплений до нагрудної кишені своєї куртки:

 - Треба тікати, Зур поранений! Сеяріне, нехай буфер забере нас із західного плато!

- Я тебе зрозумів, - пролунала відповідь брата, - буфер вже на підході! Бережи себе!

Вони мовчали, кидаючи один на одного короткі промовисті погляди. У її очах було стільки жалю та відчайдушної туги, у його – безліч питань, розгубленість та ніжність. Зур прийшов до тями, якраз до того моменту, коли з одного боку їх оточували солдати, а з іншого прибув порятунок. Імперці відкрили вогонь по завислому над траншеєю буферу, звідки періодично лунали черги у відповідь з піратських пульсарів.

- Стрибайте! Я вас прикрию! – крикнув Ілай.

Насилу піднявшись на ноги, Зур кинув на нього пильний, здивований і водночас ненависний погляд.

- Ти маєш летіти з нами! - Прокричала Енн, не зводячи з Ілая зляканих очей. Він заперечливо похитав головою. - Ні, винен! Вони тебе уб'ють, ти вже зробив свій вибір! - Наполегливо повторила вона. - Нумо!

Ілай відстрілювався від своїх товаришів, коли з буфера виглянув Мак, затягуючи Зура та Енн усередину.

 Поки він вагався… її рука продовжувала наполегливо тягтися до нього… доки їхні пальці не стикнулися.

Буфер рвонув вгору, наздоганяючи «бронтозавр».

Брати не ставили запитань, тільки кидали цікаві погляди на Енн, Зура та Ілая. Жако був за штурвалом. Мак і Лакур притримували контейнери з паливом, здобуті таким дивовижним везінням, за допомогою розважливої ​​логіки Зура та загального тяжіння до ризику.

Зур зморщився від болю, поки Енн допомагала йому стягнути куртку. Позаду, відгородившись від усіх, сидів збентежений Ілай.

- У тебе дуже сильний опік, крім купи порізів, - сказала Енн, м'яко обмацуючи живіт Зура. - Повернемося на корабель, треба буде все це добре обробити.

- Дрібниці, - недбало кинув він, - Сама як? - Зур торкнувся темної плями крові, що розпливлася, на її плечі, - Це що?

- Нічого страшного, невдалий спуск зі схилу, - Струснула вона головою, - У нас вийшло! Усі живі! - В її очах все ж таки промайнула радість, не дивлячись на таку двозначну ситуацію.

- Так, авжеж, - промовив Зур з недобрим відтінком, - … на жаль!

- Зуре, він допоміг нам! Він стріляв у своїх. Перейшовши на наш бік Ілай автоматично став піратом. Ми не могли ось так взяти та кинути його там!

- Це чому ж? - Забувши про біль, Зур іронічно посміхнувся. - Було б краще, якби ти його пристрелила, бо тепер він може пошкодувати, що залишився живим.

- Хіба пірати …не приймають до своїх лав відступників? – подав голос Ілай, з викликом дивлячись на Зура.

- Приймають, - хижо глянув на нього Зур, згідно хитаючи головою, - але ти виняток. Ти ніколи не пройдеш обряд посвячення.

- Це чому ж?! - Ілай скочив на ноги.

- Є причини! – прошипів у відповідь Зур. - Бути піратом, солдате, це тобі не гра накачаними м'язами і стрілянина з гармат, це тобі не легковажні шури-мури з чужими дівчатами та маразматичні накази командирів! Піратство – це особливий бродячий дух, це стрибок у пащу до диявола, вічна гра з любов'ю та смертю, воно тримається на міцно звитому ланцюзі з надійних рук та вірних сердець. Це авантюра на вістря ножа, це жертва та хижак в одній особі. Але ти, повір мені, тут будеш лише жертвою. Твій дух увібрав інші правила життя!

- Виходить, ти кидаєш мені виклик? - гордо скинув голову, і глянувши на нього зверхньо, ​​промовив Ілай.

- О-о-о, ні! - Невдоволено застогнав Лакур, переглянувшись з Маком, в той час коли Зур після слів солдата, зайшовся реготом, - Тільки-но все налагодилося і знову привіт жахіття!

- А знаєш, - Зур тицьнув пальцем у бік Ілая, - так навіть буде цікавіше, - і його погляд звернувся на Енн.

Ох, як вона не хотіла, щоб зараз хоч хтось помічав її! Це був саме той момент, коли нестерпне бажання розщепитися на атоми і розвіятися в космосі перекривало всі інші думки, що вирували у її голові. Але чорні загадкові очі були найближче, вони вже ковзали по її обличчю своїм оксамитом, вбираючи в себе голос її благаючої душі. Спочатку Зур простягнув долоню, легенько торкнувшись пальцями її блідої щоки, потім, нахилившись, поцілував ці стиснуті дівочі губи, показуючи цим жестом усім оточуючим, наскільки близькі їхні стосунки.

- Ти сама йому скажеш? - напівпошепки запитав Зур, але Енн просто оглухла від цих слів, які наче підірвали навколо неї повітря. Розпухла колюча грудка застрягла в горлі, заважаючи їй повернути голову в бік Ілая. Зараз ця сцена претендувала на перше місце, як найжахливіша сцена у її житті! Вона не могла подивитись йому в очі.