Читати книгу - "Хрещений батько"

Завзяття, яке він відчув у голосі письменника, підтвердило, що він поцілив у точку. Вольц обчистив сценариста, заплативши якийсь дріб’язок за його книжку. Джоні повідомив, що буде в Нью-Йорку десь після свят, і, якщо автор не заперечує, він би запросив його на обід, який він влаштує для деяких своїх друзів. «Я знаю кілька гарненьких шльондр», – жартома повідомив Джоні. Письменник розсміявся і сказав: «О’кей».

Потім Джоні зателефонував директорові й операторові щойно відзнятого фільму за його участю і подякував їм за допомогу. Довірливо повідомив їх про свою обізнаність щодо ворожого ставлення до себе Вольца, отже, він подвійно вдячний їм за поміч, і якщо він колись чимось зможе їм придатися, нехай сміливо телефонують, він зробить усе, що від нього залежить, щоб допомогти.

А тоді зробив найважчий телефонний дзвінок – до самого Джека Вольца. Подякував йому за роль у фільмі й запевнив, що завжди готовий із радістю працювати на нього. Він зробив це лише для того, аби збити Вольца зі сліду. Адже він завжди був чесний і відвертий. За кілька днів Вольц рознюхає про його маневри і вразиться підступності дзвінка, а Джоні Фонтане саме того й треба, щоб це відчули.

Після цього він сидів за столом, пахкаючи сигарою. На сусідньому столику стояла пляшка віскі, але ж він наче дав слово собі й Хейгенові не пити. Йому навіть не треба було б і палити. Хоча це дурниці; хоч яка там була причина клопоту з голосом, його навряд чи реально поправити, відмовившись від питва й куріння. Але ж чорти його знають, імовірно, воно щось і допоможе, і він не хотів втрачати жодного шансу тепер, коли мав можливість поборотися.

Коли вже весь будинок поринув у сон, коли його колишня дружина й улюблені доньки міцно спали, він зміг подумки знову повернутися до тих часів у своєму житті, коли залишив їх. Залишив їх заради проститутки, якою виявилася його друга дружина. Але навіть зараз він посміхався, згадуючи про неї, адже вона була такою милою шалавою і то найнесподіванішим чином. А поза тим, що полегшувало йому життя, так це прийняте одного дня рішення ніколи не ображатися на жінок, або, якщо точніше, висновок, що він не може дозволити собі ненавидіти свою першу дружину і своїх дочок, своїх коханок, другу дружину, наступних коханок, аж до Шарон Мур, яка відшила його та так, що могла тепер пащекувати, ніби не далася самому Джоні Фонтане.

Спочатку він співав із мандрівним джазом, тоді став відомим співаком на радіо, потім – зіркою в кінотеатрах, аж поки не пробився на кіноекран. І завжди жив собі на втіху, мав жінок, яких хотів, але ніколи не дозволяв, щоб це якось впливало на його особисте життя. А тоді почав упадати за невдовзі його другою дружиною Маргот Ештон; він буквально схибнувся на ній. Його кар’єра полетіла собаці під хвіст, його голос – ще далі, його родинне життя перетворилося на пекло. І настав день, коли він залишився ні з чим.

Річ у тому, що він завжди був щедрий і справедливий. Під час розлучення геть усе залишив першій дружині. Він подбав, щоб його обидві доньки мали частку у всьому, що він робив, у кожній платівці, кожному фільмі, кожному клубному виступі. І коли він був багатий і в славі, він не відмовляв своїй першій дружині ні в чому. Він допомагав усім її братам і сестрам, її батькові й матері, її шкільним подругам та їхнім родинам. Він ніколи не грався у зарозумілу знаменитість, навіть співав на весіллях двох молодших сестер своєї дружини, чого не любив до смерті. Не відмовляв їй ні в чому, за винятком своєї незгоди на повну відмову від власної особистості.

І ось, коли він сягнув дна, коли йому вже була заказана робота в кіно і зник голос, коли друга дружина зрадила, він приїхав, щоб провести кілька днів із Джині й своїми доньками. Якогось дня він так чи інакше віддався б на її милість, бо йому було непереливки. Того дня він прослухав свою останню платівку, але його голос звучав так жахливо, що Джоні звинуватив оператора у навмисному спотворенні запису. Аж зрештою він сам переконався, що то насправді так звучав тепер його голос. Він розбив сигнальну платівку і відмовився співати ще. Йому було настільки соромно, що він уже не проспівав жодної ноти, за винятком спільної з Ніно пісні на весіллі Конні Корлеоне.

Він ніколи не забуде виразу обличчя Джині, коли вона дізналася про всі його поневіряння. Той вираз з’явився на її обличчі, може, на секунду, але цього було досить, щоб він запам’ятав його назавжди. То був вираз жорстокого й щасливого задоволення. Цей вираз остаточно довів йому, що всі ці роки вона зневажала й ненавиділа його. Вона швидко отямилась і ввічливо висловила йому холодне та ввічливе співчуття. Він удав, що вірить їй. У наступні кілька днів він зустрівся з трьома дівчиськами, з тих, яких він любив найбільше протягом років. Дівчата зоставалися дружніми і подекуди навіть по-дружньому ще проводили з ним ніч у ліжку. То були дівчата, яким від нього дісталося по кілька сотень тисяч доларів у вигляді подарунків та контрактів на кіностудіях. На їхніх обличчях Джоні бачив усе той же невловний вираз жорстокої втіхи.

Він зрозумів тоді, що йому треба було визначитися і дійти якогось рішення. Подібно до багатьох інших голлівудських діячів він міг стати успішним продюсером, сценаристом, директором, артистом – всі вони забавлялися з жінками із хтивою зневагою. Він міг ощадливо застосовувати свою владу і гроші, завжди готовий до підступів з боку інших, завжди усвідомлювати, що жінки здатні зрадити й покинути, віддавши перевагу суперникам. Або ж він може і не захотіти ненавидіти жінок і надалі віритиме їм.

Він знав, що не здатен не любити їх, щось в його душі загине, якщо він зречеться жінок, дарма що вони такі підступні й зрадливі. Його не обходило, що жінки, яких він любив над усе у світі, потай раділи з його недолі й приниження через примхи мінливої фортуни, його не обходило, що вони зраджували його не лише сексуально, а й у найважливішому – у житті. У нього не було вибору. Він мав примиритися з ними такими, які вони є. Отож він кохався з ними усіма, приносив їм подарунки, приховував біль, якого завдавала йому їхня зловтішна радість від його лихої долі. Він вибачав їм, знаючи, що вони відплачували йому за його абсолютну свободу