Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

уміння, прийоми, які дають змогу здійснювати конкретні операції, наприклад, при написанні листа, ходьбі, проголошенні промови тощо. Ці набуті властивості відображаються в матеріальному середовищі у вигляді слідів рукописного чи машинописного тексту, доріжки слідів ніг, пошитого взуття, виготовленні знарядь зламу тощо.

У літературі до біологічних властивостей людини нерідко зараховують стан здоров’я, зовнішній вигляд, кров, слину, волосся та інші об’єкти. Називають цю групу природно-біологічними джерелами інформації. Не вдаючись до дискусії про правомірність такої класифікації, потрібно наголосити, що людина як високоорганізована і соціально-біологічна істота вирізняється серед собі подібних трьома біологічними властивостями: динамікою, голосом і мовою.

Динамічні властивості — це рухові навички, які відображаються в процесі діяльності як матеріально, так і ідеально (особливості почерку, голосу, манери поведінки, жестикуляції, міміки тощо). Такі джерела матеріальні, але вони відрізняються від слідів крові, волосся, частин тканин, які відділилися від людини, оскільки втратили біологічну сутність. Тому частинки тіла, які відділилися від людини, слід відносити до слідів-предметів чи речовин органічного походження. У них відсутні динамічні ознаки.

Голос як властивість є джерелом звукових слідів, сприймаючи які, люди спілкуються і пізнають одне одного. Інформація, яка відображається в звуковому сліді, вирізняється достатньою стабільністю фізичних параметрів, які дають змогу формувати індивідуальні комплекси ознак та ідентифікувати людину за голосом і звуковою мовою.

Мова — засіб спілкування між людьми. Інформація, яку людина сприймає за допомогою мови, досить різнобічна. Мова — джерело інформації широкого плану. В криміналістиці конкретна людина розглядається як носій інформації про обставини злочину, пошуку і ототожнення, під час його розслідування. Тому досліджуються види інформації, яку відображає усна і письмова мова.

Соціальні властивості характеризують людину як особистість на рівні індивідуальної і суспільної свідомості, її ставлення до закону, суспільства, моральних та етичних цінностей. У літературі ці властивості класифікують за різними ознаками. Гадаємо, що всі їх можна об’єднати в п’ять груп:

• персонографічні;

• психофізіологічні і психологічні;

• світоглядні;

• виробничо-ділові;

• морально-побутові.

Розглянемо їх конкретніше. Персонографічні властивості характеризують людину як особистість, котра має прізвище, ім’я та по батькові, стать, час народження, місце проживання, національність, володіє мовою, слухом тощо. Вони визначають інформаційно-довідкові (біографічні) дані, які можуть бути змінені залежно від життєвих ситуацій (правомірно чи неправомірно). Разом з тим вони лежать в основі пов’язаних між собою окремих криміналістичних обліків (алфавітного, дактилоскопічного, тих, хто пропав безвісти).

Психофізіологічні і психологічні властивості відображають стан людини і виражаються у вигляді певних проявів: веселість, збудженість, пригніченість, або психологічних характеристик нервової системи: сангвінік — живий, рухливий, емоційний, чуйний; холерик — бурхливий, гарячий, різкий, поривчастий; флегматик — спокійний, млявий, стійкий, повільний; меланхолік — пригнічений, сумний, боязкий, нерішучий. До них умовно можна віднести й окремі фізичні дефекти: глухий, сліпий, недорозвинений та ін.

Світоглядні властивості — це духовне й ідейне обличчя людини, яке відображає ідейність, безідейність, принциповість, безпринципність, нігілізм, вірність, зраду, патріотизм, націоналізм, шовінізм, правовий нігілізм тощо. Виробничо-ділові властивості характеризують ставлення людини до праці колективної або індивідуальної, наприклад, працелюбство, сумлінність, бережливість, безгосподарність, скупість тощо. Морально-побутові властивості характеризують людину в побуті, сім’ї, малому колективі і до них зазвичай зараховують гуманність, скромність, жорстокість, нелюдяність, черствість, нахабність, грубість, розбещеність та ін. Таким чином, зазначені види фізичних, біологічних і соціальних властивостей у сукупності індивідуалізують кожну людину в середовищі їй подібних, що сприяє і розшуку, і ототожненню її при розслідуванні злочинів.

У процесі діяльності людини всі три види властивостей відображаються на різних матеріальних об’єктах, сприймаються суб’єктами, що стають джерелами інформації, яку зазвичай за походженням називають особистою інформацією.

Залежно від виду властивостей слід розрізняти і види інформації. Інформацію, яка відображає фізичні властивості особи, називають структурною в зв’язку з тим, що вона визначає її структурну організацію. Біологічні властивості відображають функціональну діяльність людини, а тому інформацію про них називають функціональною. Соціальні властивості характеризують людину як особистість на рівні індивідуальної і суспільної свідомості. Тому така інформація називається соціальною або особистою.

Ці властивості людини тією чи іншою мірою можуть бути відображені в слідовій картині події злочину.

Сьогодні в криміналістиці сліди людини в структурі події злочину (кримінальна гомеоскопія) поділяють на такі групи:

• криміналістичне встановлення (пошук і ототожнення) особи за ознаками зовнішності (криміналістична габітологія);

• сліди рук і ніг (криміналістична дактилоскопія);

• сліди зубів особи та шкірного покриву голови;

• сліди мікрооб’єктів і запаху особи;

• сліди звукової мови і голосу особи;

• сліди пам’яті особи (ідеальні відображення);

• сліди динамічних властивостей особи.

Важливими структурними елементами кожної з вищезазначених груп і пріоритетними напрямами їх дослідження є такі.

І. Ознаки зовнішності (криміналістична габітологія):

1. Зовнішність особи і механізм її відображення при скоєнні злочину.

2. Поняття ознак і властивостей зовнішності особи.

3. Класифікація і методика опису ознак зовнішності.

4. Джерела інформації про зовнішність особи.

5. Збирання та використання інформації про зовнішність особи для її розшуку і ототожнення.

6. Особливості ототожнення особи за ознаками зовнішності.

II. Сліди рук і ніг (криміналістична дактилоскопія):

1. Будова шкірного покриву поверхні долонь рук і підошов ніг.

2. Механізм утворення слідів рук і ніг, їх класифікація.

3. Методи і технічні засоби встановлення і фіксації слідів рук і ніг.

4. Певні прийоми використання слідів рук і ніг для отримання інформації про злочинця та злочин.

5. Основи методики дактилоскопічної експертизи.

III. Сліди зубів особи та шкірного покриву голови:

1. Сліди зубів.

2. Анатомічна будова шкірного покриву голови і криміналістичне значення цих слідів.

3. Механізм слідоутворення і види слідів шкірного покриву.

4. Встановлення слідів шкірного покриву і прийоми їх використання для отримання інформації про особу і подію злочину.

IV. Сліди мікрооб’єктів та запаху:

1. Поняття і класифікація мікрооб’єктів і слідів запаху в криміналістиці.

2. Криміналістичні ознаки запахових слідів.

3. Робота із запаховими слідами на місці події.

4. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів.

V. Сліди звукової мови і голосу особи:

1. Звук як джерело інформації для розкриття злочину і розшуку злочинця.

2. Поняття і ознаки звукових слідів.

3. Засоби і тактичні прийоми фіксації звукових слідів.

4. Основи методики дослідження і використання звукових слідів при розслідуванні злочинів.

VІ. Сліди пам’яті людини (ідеальні відображення):

1. Поняття слідів пам’яті, їх джерела і механізм утворення.

2. Джерела слідів пам’яті та їх характеристика.

3. Встановлення і фіксація слідів пам’яті.

4. Сучасні технічні можливості інструментального розпізнання і дослідження слідів пам’яті.

5. Певні прийоми інструментального дослідження слідів пам’яті в оперативно-розшуковій практиці.

VII. Сліди динамічних властивостей особи:

1. Поняття і зміст динамічних властивостей особи.

2. Види динамічних ознак особи.

3. Механізм відображення ознак-навичок.

4. Сліди