Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

Раван, яка виросла в Лондоні, завжди хотіла краще зрозуміти своїх єменських родичів, тож 2013-го, у двадцять із лишком років, переїхала в Ємен. Вона працювала на ЮНІСЕФ як фрилансерка, а з початком громадянської війни перейшла в журналістику: була фіксеркою 368 для BBC, співпрацювала з Foreign Policy, надавала інформацію New York Times та іншим. З посиленням саудівських бомбардувань Раван опанувала нову спеціальність — аналізувала повітряні удари, об’єднуючи повідомлення з місця подій, загальнодоступні супутникові знімки та відео із соціальних медіа. Після того як у серпні 2017-го її друга застрелили в центрі Сани, Раван виїхала з країни. Рік по тому вона побувала на лондонській зустрічі Глобальної мережі правової дії (GLAN), яка прагнула в законний спосіб зупинити постачання озброєння в Ємен. Коли Британія продає зброю за кордон, в угодах зазначено, що її не можна застосовувати проти цивільного населення. Глобальна мережа раз у раз фіксувала випадки порушень цього пункту. Проте це були розрізнені дані. Цілком доведеного прикладу незаконного застосування правозахисники не мали.

Працюючи з правниками Глобальної мережі над темою бомбардувань у Ємені, Раван допомогла створити протокол збору даних і методологію для аналізу доказів із відкритих джерел. Спершу зібрати першоджерела, потім перевірити і проаналізувати факти, а тоді вже об’єднати ці матеріали з додатковими доказами з медійних новин і звітів неурядових організацій. Наприклад, розслідувачі дізналися про ймовірний авіаудар по житловому району в Ємені. Вони класифікують і оцінюють первинні та вторинні джерела доказів, а потім відповідають на шість основних питань: де, коли, що, як, хто, навіщо. Потрібно з цілковитою точністю класифікувати докази як «підтверджені» (перевірені принаймні в трьох джерелах), «імовірні», «ненадійні», «інша причина вибуху», «непідтверджені» або «невідомі». Ми збирали дані за допомогою передової програмної платформи Hunchly, яка фіксує всі кліки й перегляди розслідувача і зберігає кожну сторінку, тож ми зможемо відтворити весь процес, якщо в майбутньому інший дослідник або обвинувач захоче до нього повернутися.

Bellingcat випробував нову методологію під час чотириденного хакатону в січні 2019 року — його ініціював наш Єменський проєкт на чолі з Раван і Ніком 369. Спільний захід Bellingcat і Глобальної мережі правової дії зібрав найпомітніших розслідувачів за відкритими джерелами, журналістів, інженерів і юристів: усі вони аналізували сотню авіаударів у єменському конфлікті 370. Ми об’єднали зусилля, щоб наша робота відповідала стандартам у трьох царинах: журналістського розслідування, академічного дослідження і судового доказування. Також ми співпрацювали з новоствореним «Єменським архівом» — від експертів «Сирійського архіву», які розширили свій проєкт і дали йому назву Mnemonic. Вони вже зібрали понад 150 000 одиниць цифрового контенту з Єменської війни 371. Зрештою, у кожного має бути змога відкрити карту, обвести колом потрібний район, зазначити дату — і знайти відповідні дописи із соцмедіа з геотегами. Або шукати за типом задокументованого озброєння, або відсортувати атаки із застосуванням певних снарядів — чи за маркою, чи за виробником, чи за країною походження.

Mnemonic має на меті об’єднати в архіві дані про різні конфлікти, щоб іще більше розширити пошук: наприклад, знайти всі удари по джерелах води на всьому Близькому Сході. Зрештою, можна вивчити, скажімо, демонстрації в усіх державах із репресивними режимами, з’ясувати, які боєприпаси застосовують тамтешні спецпризначенці, — і так викрити, хто продає зброю диктаторам. Або, якщо правозахисна організація встановлює правду про якесь порушення і має свідчення, але не хоче розкривати особу вразливого свідка, можна через точковий пошук отримати цифрові дані про відповідну подію. А журналісти знайдуть чимало розслідувань, які потребують їхньої уваги, — причому всі матеріали перевірені й загальнодоступні. Так само прокурори, які ведуть справи про воєнні злочини, можуть узяти з архівів докази, зібрані й збережені з дотриманням правових стандартів. Кілька кліків — і вони заощаджують собі роки досліджень.

Єменський проєкт показує, як можуть діяти розслідувачі в разі майбутніх конфліктів. Уявіть, що спалахують жорстокі сутички у Венесуелі. Або чергові етнічні чистки у М’янмі. Або насильство в Конго. Ми налагодили систему й процес, знаємо, скільки все це коштує, і водночас не привласнюємо цього собі. Ми не можемо самостійно розслідувати кожен конфлікт у світі. Натомість Bellingcat намагається оцінити, для яких справ у нас удосталь і ресурсу, і можливості вплинути на ситуацію. Наприклад, ми вивчали авіаудари в Ємені, тому що розкриття цих подій може сприяти подальшим судовим розглядам. Але в нас є лише скількись розслідувачів, які знають лише скількись мов. Тому нам так важливо проводити тренінги по всьому світу. У всіх аспектах своєї діяльності Bellingcat радо залучає інших і готовий ділитися знаннями. Наші методи придатні не лише у воєнних темах. За їх допомогою можна документувати погіршення стану довкілля, випадки політичного екстремізму чи поліційної жорстокості. Це гнучка система, застосовна до всього.

Ніколи не забуду питання того сирійського активіста під час панельної дискусії в Стамбулі 2015 року. Він запитав, який сенс фіксувати порушення прав людини, ризикуючи при цьому життям, якщо це все одно нічого не змінює. Тоді я не знав, що відповісти. А тепер, через кілька років, знаю.

Важко забути мить, коли вперше побачив дипфейк 372. Почасти страшишся сили технологій: невже таке переконливе відео може бути фальшивкою? Почасти жахаєшся думки, щó ця штука може накоїти. 2018 року комік Джордан Піл задля застереження випустив дипфейк, у якому Барак Обама називає Трампа «повним і цілковитим недоумком» 373. Звісно, колишній президент від демократів ніколи такого не казав. Інформаційний хаос в інтернеті й до того неабияк насторожував. Тепер здавалося, що дипфейки остаточно знищать осмислений дискурс і, можливо, знецінять методи перевірки фактів, які слугували нам надійним захистом. Ще один дзвіночок пролунав 2019-го, коли поширилося відео зі спікеркою Палати представників США Ненсі Пелосі, де вона говорить дивно й нечітко. Та це був не «глибокий фейк», а цілком поверховий: справжнє відео сповільнили, а тон голосу підлаштували так, щоб спікерка здавалася п’яною чи ментально нездоровою 374.