Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ще ніколи жах не був такий відчутний. Він прилипнув до неї мов слизька чорна п’явка, що упивалася її страхом і росла. Кора погладжувала Себастьяна по спині і ковтала сльози, що градом котились по щоках. Вдруге, за ці двадцять чотири години.
- Я і… не збираюсь, - вичавив він з себе. Закашлявся. Почав дихати на повні груди, хоч і важко. Хрипів.
- О, Перша Тінь! – полегшено зітхнула Кора. Їй здавався правильним саме такий вислів. Зараз вона найбільше увірувала саме в Першу Тінь, аніж в будь-кого іншого. Дівчина опустилась на асфальт поруч з Чейзом і підняла голову догори, щоб зупинити потік сліз. – А як же твоє «не безпечно йти до незнайомця, не знаєш чого чекати», «це точно пастка», га? А це по-твоєму дуже безпечно?! Ти наразив на небезпеку нас обох! Чого смієшся?!
- Ти причитаєш, ніби стара бабця, кхє-кхє.
- А ти зараз розвалишся на частини від..! Що взагалі з тобою було?
- Він кинув в мене паралізуючим закляттям, - Чейз так-сяк сів на асфальті. Скривився, розтираючи м’язи рук та ніг.
- Прекрасно! Наступного разу, коли вирішиш ризикувати своїм життям просто так, попередь мене. Я відійду в сторонку! – він лише закотив очі. Кору бісила ця його байдужість до себе самого. Ніби нічого не сталось, ніби він не вмирав кілька хвилин тому.
- Чого розсілась? Ходімо! – Себастьян на силу підійнявся.
- Куди ми?
- Після такого треба випити, - зашкандибав він геть.
- Але я не п’ю! – крикнула Кора йому в спину. – Чейз! До біса. Зачекай на мене!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях», після закриття браузера.