Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Поспіхом допиваю холодну каву і викликю таксі. Сьогодні вирішую не обтяжувати ногу, яка і так ниє нагадуючи про себе.
Рівно через годину таксист зупиняє своє авто біля високих коричневих воріт. Я розплачуюсь і покидаю задушливий салон. Як на зло, кондиціонер зламався, отож вдихнувши свіжу порцію кисню я направилась до будинку.
У вітальні нікого не було. В будинку панувала мертва тиша.
Я направилась в кабінет батька, щоб нарешті вияснити, що сталось.
Коли я відчинила двері, він стояв спиною до мене вдивляючись у вікно. Зробивши декілька кроків до столу, батько нарешті помітив і повернувся до мене обличчям. Він був явно чимось стурбований і розгублений. Я рідко могла бачити його таким. Це свідчило про те, що справи дійсно кепські.
- Присядь, Анно, - вказав мені рукою на дерев’яний стілець. – Дякую, що приїхала.
- Тату, що з тобою? Вигляд в тебе м’яко кажучи не дуже, - промовила я і слухняно сіла. Він теж опустився в своє крісло.
- Доню, в мене великі проблеми, - зітхаючи признався батько. – І лише ти можеш мені допомогти.
Я так зрозуміла, що справа стосується його бізнесу, але на всякий випадок перепитала:
- Щось на роботі? – Батько опустив голову.
- Так. Мене підставили, - різко випалив він. І я зрозуміла, що розмова буде довга. Зробивши глибокий вдих я сказала:
- Розповідай все.
Він лише погоджуючись кивнув головою.
- Після тієї аварії справи компанії пішли на спад. Не було нових договорів, тендери ми програли, загалом, почалася чорна смуга. Мій фінансовий директор накинув декілька ідей, як повернути прибутки, але я їх зразу відкинув, - батько бере стакан з водою, робить ковток і продовжує. – Потім я полетів разом з вами до Німеччини, переклавши обов’язки на свого заступника – Петра Смоляра. Він зі мною пліч о пліч від початку заснування Будінвесту. Отож, я довірив справи йому. Все ніби йшло не погано. Нам вдалося заключити два вигідні контракти. Справами тоді займався Петро і я довірив йому електронний підпис. Коли я повернувся, дізнався, що він звільнився.
- Чому б це раптом? – не витримую я?
- От і я так подумав, чому? - промовив батько і продовжив. – Вчора в нас в офісі була перевірка з податкової, яка виявила серйозні порушення з ведення документації. Але це ще не все. – Я бачу, як йому важко все це розповідати, тож намагаюсь не перебивати. - Виявляється, наша компанія викупила землю під будівництво оздоровчого комплексу, яка по документах належить державі. Наш договір фальшивий. Це я не догледів. Був заклопотаний іншими проблемами і довірив все Петру. А тепер повинен розплачуватись. Рахунки компанії порожні, землі немає. Тільки купа боргів і проблем.
Я навіть не могла уявити наскільки все серйозно. Батько виглядав розчавлено. Певною мірою це через мене він не догледів, дав слабинку і все пішло на дно.
- Невже нічого не можна зробити, тату? – в надії почути відповідь запитую я.
Він поволі піднімається з крісла і повертається до вікна. Задумливо вдивляється кудись вдаль. Він розгублений.
- Є один вихід, який допоможе розплатитися з інвесторами і зберегти компанію, але без тебе цього не зробити, - важко зізнається він.
- Тату, але ж можна взяти кредит і викупити землю, - пропоную я.
Він видавлює з себе ледь помітну посмішку і погоджуючись киває головою.
- Ти правильно мислиш, але знову ж таки, не все так просто, як здається на перший погляд. Мені відмовили у продажі землі. Білозерський приклав руку, - зі злістю промовляє батько.
Мене кидає в холодний піт при згадці цього прізвища. Всі біди від цієї проклятої сімейки.
- В чому тоді заключається моя допомога, а то я ніяк не второпаю? - зізнаюсь.
Батько кидає свій розгублений погляд на мене і видає:
- Білозерський поставив умову: я отримаю землю, лише після того, як ти вийдеш заміж за його сина.
Його слова обвалюються на мене немов та бетонна плита, яка з усієї сили заганяє в землю. В вухах починає шуміти, тіло пронизує дике тремтіння. Це все нагадує якийсь нічний кошмар. Здається, тільки все налагодилось, а тут знову життя підкидає нові сюрпризи.
Я не знаю, що хоче почути батько. Невже його зовсім не хвилюють мої почуття? Він прекрасно розуміє, що Білозерський поблажок не дасть. А я розумію, що ніколи не зможу погодитись вийти за того покидька. Я не зможу зрадити Влада, а з ним, і себе заразом.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дивись мені в очі, Наталі Ліон», після закриття браузера.