Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Настя 

Вже вечір, у барі багато молоді. Тарабанить гучна музика, прожектори, шум.

" І чому ми, не поїхали у більш тихе місце? "

Проноситься у моїй голові. Але після п'яти коктейлів, стає байдуже і я звикаю до цієї атмосфери. Артур на мене рідко дивиться, він більше розмовляє з Арсем. А через гучну музику, зовсім не чути про що.

Ми з Лінкою відчуваємо, що трохи переборщили з алкоголем.

 - Натка, ходімо трохи потанцюємо, а то здається, що з мене досить!

 - Оууу, з мене теж!

Вона тягне мене за руку і ми йдемо на танцмайданчик. Хлопці залишаються на місті, лише проводять нас поглядами. Коли починаю легко рухатись, то відчуваю на собі його погляд. Артур "пропалює" мені спину. Тільки його погляд викликає такі відчуття, лише на нього я так реагую. Не знаю, чи то моя сміливість, або надлишок алкоголю впливає на мене. Та я починаю плавно, повільно і сексуально рухатись у такт музики. Мені хочеться це робити, хочу, щоб він дивився, аби бачив якою я стала. Не пробачу і не забуду, як він лишив мене, коли втік і не бажав більше бачити.

" Боягуз... Ненавиджу... "

Арс підходить до Лінки, обіймає її за талію і вони віддаються пристрасті у танці. У мене з'являється думка. 

" Артур теж підійде? Боже, про що я думаю? Як смію мріяти про того, у кого є наречена? "

Повертаю голову і дивлюсь на нього. Я не хотіла, правда, але серце саме просить. Бачу, як Артур і далі сидить незворушно на своєму місці. Лише дивиться, не моргаючи і попиває свій вміст із стакана. Чомусь засмучуюсь.

" А чого я чекала? "

Знову думаю про цю довгоногу, біляву наречену. Від цього, серце наче лещатами скручує.

" Куди мені до неї? Вона, як модель... Не те, що я Він вже давно не мій, та я його ненавиджу... Але чому тоді, думаю про нього? Для чого? "

За своїми думками забуваюсь, але відчуваю, як чужі руки лягають на мою талію і тиснуть до себе. Ніздрі вловлюють незнайомий мені аромат. Повертаю своє обличчя і бачу якогось хлопця. Він досить симпатичний : високий, темне волосся, широкоплечий. Трохи схожий на Артура, але очі інші, сірого кольору. Та він зовсім інший. Мені стає неприємно від того. Відчуваю сильний запах алкоголю від нього.

 - Відпусти мене.

 - Чому така дівчина самотня? Твоя подруга зайнята. Давай я прикрашу твою самотність?

 - Непотрібно, відпусти будь - ласка!

 - Ну мила, ти чого?

Я давно змінилася, стала іншою. Тепер я можу за себе постояти.

 - Слухай, я сказала відпусти...

Не встигаю договорити, адже відчуваю, як хтось із силою відриває його від мене, я сама ледь не валюсь з ніг. Помічаю, як Артур тримає того типа за груди, а очі "гоорять", він ричить.

 - Відійшов від неї!

 - Мені у тебе, дозволу питати?

 - Якщо потрібно буде, то спитаєш! Можу інакше пояснити!

І як тільки той тип, хоче щось виплюнути у відповідь, Артур б'є його у обличчя. А той, налітає у відповідь, сплювавши кров. Я стою шокована. Арс хоче їх розірвати, але даремно. Ніхто більше не допомагає, всі лише спостерігають. Раптом нізвідки з'являється Макс і допомагає Арсу їх розняти.

Помічаю Артура, здається крім розбитої губи, жодного знаку на бійку. Лише дивиться руйнівно на того типа. Лінка мене обіймає. 

 - Натка, що відбулось?

Я не можу вимовити жодного слова.

" Невже Артур захистився за мене? Хоча, я й сама могла, але він... "

Невстигаю подумати, як Артур підходить до мене, розлючено насувається, від цього ноги починають тремтіти. Таким я його, ніколи не бачила. Він хапає мене за руку і веде з бару. Не можу вимовити жодного слова, хапаю повітря і слухняно ступаю за ним. 

Опиняємось на вулиці. Артур і далі мене тягне за собою. Відчуваю, який він напружений і злий. Коли ми опиняємось за вуглом, він мене розвертає і впечатує у стіну, а сам нависає зверху, важко дихаючи. Від його дій, я скрикую і теж ледь дихаю. Дивиться так, ніби хоче знищити. Ми стоїмо досить близько. Виникає хвиля дивних відчуттів, які заберають весь розум, а далі...

Дорогі мої, вибачте за затримку... Знаю, що обіцяла часто викладати нові глави... Тому, вже пишу для Вас далі... Дякую усім, хто зі мною... Приємного читання❤️ Ваша Ханна Еванс...