Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У повітрі почали сплітатися магічні потоки. Я перший раз їх бачила. Вони звичайно є у кожного мага, проте, бачити їх можуть далеко не всі. Тож, тоненькі сяючі сині ниточки викликали у мене неабиякий захват.
Поступово вони ставали щільнішими і я побачила маленький силует. Зовсім крихітний. Якісь секунди він не ворушився, а потім майнув у інший бік.
– Чуєте, як б'ється серце? – з посмішкою спитала цілителька.
Я кивнула, й справді, в тиші кабінету можна було почути ритмічне: тук-тук, тук-тук.
На очі нагорнулися сльози.
– Прекрасно. Що ж, на цьому все, та ви повинні приходити хоча б раз на місяць, домовились?
Я кивнула. Заплативши, вийшла на вулицю.
Ні, робота мені вкрай необхідна, інакше, як я зможу платити за прийом?!
Твердими кроками я направилася до центру міста.
Можна б було попросити допомоги в подруг, та Еллі все ще була на острові, а батько Марти, хоч і був страшенно багатим, та жили вони далеко, а їздити кудись я не зможу.
Зайшовши у пару магазинів, я попрямувала до єдиної людини, яка могла мені допомогти. До Ллойда.
Нехай хоч якось спокутує свою провину.
Знайома сіра будівля зустріла мене скрипучими дверима й запахом тютюну.
Кабінет Ллойда знаходився на другому поверсі.
Побачивши мене, чоловік неабияк здивувався.
– Флоро?! Чого ти тут? – вигукнув він – Тобто, я звичайно радий, та не думав, що ти колись сюди прийдеш.
– Не буду брехати Ллойде, якби я мала вибір – не прийшла б. Та мені потрібна від тебе послуга.
– Все що захочеш! – гарячкувато промовив він.
– Я хочу повернутися на свою роботу.
– В кафе?
– Так.
– Алеж, Флоро, якщо тобі потрібна робота, ти можеш працювати у мене, я…
– Ні. – перебила – Я знаю, що ти можеш вплинути на господаря, а більше мені нічого не треба, тільки те, що в мене було.
Ллойд повільно кивнув.
– Що ж, як хочеш. Нічого не розкажеш? Ти ж начебто вчилася.
– Так, та тепер це неважливо.
– Флоро, мені дійсно шкода, що в нас все так сталося. Я сам у всьому винен. Якби я тільки міг повернути час назад… – він стиснув губи.
Я мовчки кивнула.
– Так буває. Я піду.
– Добре, вважай, що роботу тобі вже повернули. Щасливий був тебе бачити.
Вийшовши на вулицю я глибоко вдихнула. Це було важко. Я б ніколи до нього не пішла, якби не дитина. Ніколи!
Та вибору не було. Я йшла вздовж парканів вкритими сірим пилом й думала, про те, як же буде жити у цьому світі моя дитина?
Дитина – маг. Як зможе жити серед звичайних людей? Відповіді в мене не було.
Через два дні господар кафе сам прийшов до мене додому.
Був напрочуд ввічливим. Ба, більше! Вибачився за моє звільнення, мовляв, просто злякався.
Хотілося розсміятися, та я стрималась.
В кафе нічого не змінилося, навіть моя напарниця Криста – кремезна рудоволоса дівчина.
Вона справді зраділа побачивши мене, і я їй вірила. Криста була однією з небагатьох, хто від мене не відвернувся.
Тож, моє життя потроху налагоджувалося. Магію на роботі я не використовувала – це була основна умова мого повернення.
Клієнти, що приходили, поступово перестали на мене витріщатися і я майже повірила, що все добре.
До тих пір, поки одного вечора Криста не влетіла на кухню і схвильовано не заторочила:
– Флоро, там якийсь мужик дивний за столиком сидить, я боюсь до нього підходити!
– Чого б це?! – я здивовано вигнула брови, не пригадую, щоб моя напарниця когось лякалась. Та її кулак пам'ятає кожен забулдига в нашому місті!
– А того! Волосся, біле, наче сніг, і очі, – вона махнула у себе перед лицем руками – білі! Я хотіла до нього підійти, а як побачила його очі, так мене і розвернуло на сто вісімдесят градусів.
Серце застукало в грудях, не даючи нормально дихати.
– Може, він маг? – продовжувала Криста – В будь-якому разі, окрім нього в залі вже нікого нема, ти в нас магічка, я не піду!
У підтвердження своїх слів вона всілася на стілець й схрестила руки на грудях.
– То, ти підеш? – спитала Криста.
– Так, звичайно. – відповіла тихо.
Взявши зі столу меню й записник, попрямувала до залу.
Та чим ближче підходила, тим повільнішою ставала моя хода.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.