Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ти не повинна жити тут, як самітниця. Мені соромно. Складається враження, що ми тебе вигнали.
Звичайно, без нарікань Кім не обійшлося. Вона хоч і допомагала мені з речами, але не втрачала можливості бубоніти.
— Не неси маячню, Кім! — відмахнувшись, я витерла піт з лоба, і озирнулася.
Речей у мене звичайно ж не так багато. Проте за півтора місяці неабияк накопичилося паперів. Вальтер якраз заносив п'яту коробку з книгами і теками.
— Спасибі, Вальте! — я посміхнулася і вказала йому на кухонний стіл. — Залиш це там.
— Завше будь-ласка, фрау Кетрін! — хлопець підморгнув і кивнув Кім на вихід. — Нам пора, котенятко.
Кімберлі ще раз оглянула простір скептичним поглядом, але все-таки змирилася.
Проводжаючи парочку, я стала на ганку будинку і склала руки на грудях.
— Чудово, Катерино! Тепер ніяких голих торсів у вітальні і спортивок біля плити.
Тільки чому ось це, якраз зовсім не радувало.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман», після закриття браузера.
