Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду». Якщо тлумачити це законодавче положення буквально, то в частині застереження «якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду» воно не може застосовуватись, бо суд не має повноваження встановлювати строк набрання чинності прийнятим ним рішенням. Але ж із контексту цього законодавчого положення чітко видно, що в ньому йдеться про строк (термін), у який договір вважається зміненим або розірваним. То і наведене застереження стосується цього строку (терміну), який може бути визначений судом.

5. Невдале розташування слів у реченнях тексту нормативно-правових актів стало повсякденним явищем. Навіть в кодифікованих законодавчих актах такі недоліки зустрічаються часто. Ще більше їх у інших законах. Годі і говорити про підзаконні акти! Кожного разу при виявленні таких недоліків виникає необхідність використовувати адекватні засоби тлумачення, щоб надати відповідному положенню акта законодавства розумного змісту.

У Цивільному кодексі України помилка в розташуванні слів у реченні допущена уже в ч. 1 ст. 1: «Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників». Синтаксичне тлумачення цього законодавчого положення дає підстави для висновку про те, що всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, але цивільним законодавством регулюються не всі такі відносини, а тільки ті із них, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Це суперечить класичним уявленням про цивільні відносини, що визнаються у всьому світі, і веде до невизначеності уже ст. 2 ЦК, яка встановлює коло учасників цивільних відносин. Лише системне тлумачення ст. 2 ЦК, її порівняння з положеннями Цивільного кодексу, які визначають цивільну правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад дає підстави для висновку про те, що перелічені тут особи є учасниками тих цивільних відносин, які регулюються цивільним законодавством.

У словосполученні «особисті немайнові та майнові відносини» (ч. 1 ст 1 ЦК) також невдало розставлені слова. Це розташування слів дає підстави слово «особисті» відносити і до слова «немайнові», і до слова «майнові» (відносини). Спеціалісти в галузі цивільного права добре знають, що такого явища як «особисті майнові відносини» в суспільстві не існує. Тому в них не виникає питань стосовно тлумачення словосполучення, яке тут аналізується. Але ж Цивільний кодекс читають не тільки спеціалісти в галузі цивільного права. Тому наведене словосполучення слід замінити на одне із таких: «майнові та особисті немайнові відносини» або «особисті немайнові, а також майнові відносини».

Невдало розташоване підрядне речення «що визначена на час виконання цієї вимоги» у частині першій ст. 7 Закону «Про іпотеку»: «За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання». Складається враження, що цитоване підрядне речення («що визначена на час виконання цієї вимоги») відноситься до слів «в частині». Лише логічний аналіз частини першої ст. 7 Закону «Про іпотеку» (порівняння окремих частин тексту цієї частини з іншими частинами; порівняння цього положення з відносинами, яке воно регулює) дає підстави для висновку про те, що цитоване підрядне речення належить віднести до слова «вимогу». Уникнути ситуації правової невизначеності на стадії законотворчості було дуже просто. Для цього треба було у цитованому законодавчому тексті після слова «договором» поставити крапку, а потім написати: «Розмір цієї вимоги визначається на день її виконання, включаючи...», а далі за текстом.

6. Законом від 24 травня 2007 р.[137] частина перша ст. 5 Закону «Про металобрухт» була доповнена реченням такого змісту: «Перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому або спеціалізованому металургійному переробному підприємству та їх приймальним пунктам, визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики при здійсненні операцій з металобрухтом у порядку, встановленому законодавством». У цьому законодавчому тексті з урахуванням розташування слів та словосполучень, словосполучення «при здійсненні операцій з металобрухтом» відноситься до слів «центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики», але такий висновок надає цитованому тексту безглуздого характеру. Виявивши цей недолік законодавчого тексту, його слід піддати логічному тлумаченню та поставити словосполучення «при здійсненні операцій з металобрухтом» в кінець додаткового речення «які необхідно мати спеціалізованому або спеціалізованому металургійному переробному підприємству та їх приймальним пунктам». У такий же спосіб другому реченню частини першої ст. 5 Закону «Про металобрухт» надається ознака розумності.

7. Частина 4 ст. 1197 ЦК встановлює: «Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни». Гіпотеза правової норми, що формулюється в ч. 4 ст. 1197 ЦК, обмежена обставинами, які названі в дужках, що не можна визнати обґрунтованим. Але текст цього законодавчого положення не дає будь-яких підстав для того, щоб шляхом його логічного тлумачення розширити коло обставин, що складають гіпотезу відповідної правової норми. Проте таке розширення не можна повністю виключати, якщо ч. 4 ст. 1197 ЦК тлумачити з урахуванням принципу верховенства права.

8. Текст ч. 323.1 ст. 323 ПК («платниками збору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва») є занадто ускладненим, так що законодавець сам утратив контроль над ним і наприкінці цитованого положення слова «використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва» приєднав до попереднього тексту сполучником «та», хоч