Читати книгу - "Несподівана вакансія"

Саманта не хотіла казати про це Майлзу в будинку його батьків — боялася, що їх можуть підслухати. Саманті здавалося, що за кожними дверима, які вона відчиняла в цьому будинку, зачаїлася Шерлі.

Отож вона зачекала, доки вони сіли за темний стіл у кутку в «Чорній гарматі». Їй закарбувалося в пам’яті, як відвисла Майлзова щелепа, коли вона повідомила йому про вагітність. Здалося, ніби він постарів одразу на кілька років, коли до нього дійшла суть новини.

На кілька хвилин його просто заціпило. А тоді він сказав:

— Гаразд. Ми одружимось.

Він розповів, що вже купив для неї обручку, що планував запропонувати їй свою руку й серце в якомусь екзотичнішому місці, скажімо, на вершині Аєрс-Року. І справді, коли вони вернулися додому, він видобув з рюкзака невеличку коробочку, сховану там. У коробочці була обручка з маленьким діамантиком з ювелірної крамниці в Ярвілі. Він придбав його за гроші, залишені йому бабусею. Саманта сиділа на краєчку Майлзового ліжка і ридала, ридала, ридала. За три місяці вони одружилися.)

Залишившись наодинці з пляшкою вина, Саманта ввімкнула телевізор. На екрані з’явилася картинка з DVD, яку дивилися Лексі й Ліббі: застигле зображення чотирьох співаючих юнаків у тісних футболках. Вони були ще зовсім підлітки. Саманта клацнула на кнопку відтворення. Коли юнаки доспівали, почалося інтерв’ю з ними. Саманта попивала вино, дивлячись, як учасники групи обмінюються жартами, а потім серйознішають, розповідаючи, як вони люблять своїх шанувальників. Вона подумала, що навіть із вимкненим звуком розпізнала б у них американців. Мали ідеальні зуби.

Споночіло. Вона натисла на паузу, піднялася вгору і звеліла дівчатам вимкнути плейстейшен і лягати спати. Тоді вернулась у вітальню, де її чекала вже на три чверті спорожніла пляшка. Не вмикаючи світла, натисла кнопку відтворення і знову приклалася до пляшки. Додивившись DVD до кінця, запустила його спочатку, щоб побачити те, що пропустила.

Один із хлопців здавався значно дорослішим за інших. Він мав ширші плечі, з-під коротких рукавів футболки випиналися біцепси, мав широку й міцну шию та квадратну щелепу. Саманта дивилася, як він вихиляється, дивлячись у камеру з відсторонено-серйозним виразом свого вродливого обличчя.

Вона подумала про секс із Майлзом. Останній раз вони цим займалися три тижні тому. Його акт був передбачуваний і ритуальний, неначе масонське рукостискання. Однією з його улюблених приказок було «від добра добра не шукають».

Саманта вилила в келих те, що лишилося в пляшці, і уявила, що займається коханням із цим юнаком. Тепер її груди мали кращий вигляд у бюстгальтері. Коли ж вона лягала спати, вони розтікалися на всі боки, і це її дуже дратувало. Вона уявила, як її притискають до стіни, підперши одну ногу, потім задирають їй сукню до пояса, і цей дужий чорнявий хлопець, спустивши джинси до колін, входить і виходить з неї пружними поштовхами…

Майже фізично відчуваючи це блаженне штурхання під шлунком, вона почула, як у подвір’я в’їхало авто, і світло від його фар пронизало пітьму у вітальні.

Вона намацала дистанційку, щоб переключити телевізор на новини, і це забрало в неї значно більше часу, ніж зазвичай. Тоді запхала порожню пляшку під диван, стискаючи в руці майже порожній келих. Відчинилися і знову зачинилися вхідні двері. Майлз зайшов у вітальню з-за її спини.

— Чого це ти сидиш тут у темряві?

Він засвітив торшер, а вона глянула на нього. Він був такий самий доглянутий, як і тоді, коли вийшов з дому, хіба що на плечах куртки поблискували краплини дощу.

— І як була вечеря?

— Добре, — відповів він. — Тебе бракувало. Обрі і Джулія шкодували, що ти не змогла прийти.

— Ну, звісно. А твоя мати, мабуть, ридала з розпуки.

Він сів у крісло під прямим кутом до Саманти, дивлячись на неї. Вона відкинула з очей волосся.

— У чому справа, Сáмо?

— Ніби ти не знаєш, Майлзе…

Але вона й сама не була певна, або принаймні не могла чітко висловити це постійне відчуття невдоволення, перетворивши його у вагоме звинувачення.

— Я не розумію, чому моє балотування до місцевої ради…

— Ой, заради Бога, Майлзе! — крикнула вона, і сама ж вразилася гучністю свого голосу.

— Поясни мені, будь ласка, — попросив він, — що тобі на тому залежить?

Вона люто дивилася на нього, намагаючись знайти належні аргументи для його педантичного адвокатського розуму, який наче пінцетом вихоплював невдало підібрані слова, але часто не міг охопити загальної картини. Як сказати це так, щоб він збагнув? Що їй страшенно набридли нескінченні балачки Говарда й Шерлі про ту раду? Що вона сита по горло його одноманітними історіями про старі добрі часи, коли він грав у регбі, і хвалькуватими розповідями про роботу, і їй анітрохи не хотілося помирати з нудьги, вислуховуючи ще й Майлзові проповіді про Поля…

— Ну, просто в мене склалося враження, — сказала Саманта, — що в нас були інші плани.

— Тобто? — не зрозумів Майлз. — Про що ти говориш?

— Ми казали, — чітко вимовляла кожне слово Саманта, стискаючи тремтячими пальцями келих, — що після того, як дівчата закінчать школу, ми вирушимо в подорож. Ми пообіцяли це одне одному, пригадуєш?

Відколи Майлз оголосив про намір балотуватися в раду, її аморфні лють і розпач ще ніколи не перетікали в жаль за втраченою кругосвітньою подорожжю, але тепер їй здавалося, що в цьому, можливо, й полягала справжня проблема чи принаймні щось близьке до того.

Майлз був цілком спантеличений.

— Та що ти таке кажеш?

— Коли я завагітніла нашою Лексі, — голосно вигукнула Саманта, — і ми не могли вирушити в мандри, а твоя клята матір змусила нас негайно одружитися, а батько знайшов тобі роботу в «Едвард Коллінз», ти сказав, і ми це узгодили, що ми це зробимо, коли дівчата виростуть. Ми домовились, що десь поїдемо і зробимо все те, що не могли зробити тоді.

Він поволі похитав головою.

— Це новина для мене, — вимовив він. — Звідки в біса ти це взяла?

— Майлзе, ми були в «Чорній гарматі». Я сказала тобі, що завагітніла, а ти сказав… заради Бога, Майлзе… я сказала, що завагітніла, а ти пообіцяв мені, ти пообіцяв…

— Ти хочеш взяти відпустку? — перепитав Майлз. — Я правильно зрозумів? Хочеш поїхати на відпочинок?

— Ні, Майлзе, мені не треба твого довбаного відпочинку, я хочу… невже ти не пам’ятаєш? Ми