Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

поставки чітко і незаперечливо вирішені питання щодо гарантій якості. Частина 2 ст. 675 ЦК виявилась відірваною від життя, коли зазначає на те, що гарантійні строки встановлюються законом або договором. Реальність така, що гарантійні строки часто встановлюються стандартами і технічними умовами, що знайшло відображення в п. 40 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п. 33 Положення про поставки товарів народного споживання. Частина 2 ст. 269 ГК також виходить із того, що гарантійні строки встановлюються стандартами і технічними умовами і допускає погодження в договорі більш тривалих гарантійних строків, ніж установлені зазначеними актами строки.

26. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 676 ЦК, що поширюється на всі договори купівлі-продажу, гарантійний строк починається з дня передання товару покупцеві. У ч. 3 ст. 269 ГК такий же день початку перебігу гарантійного строку встановлено стосовно продажу товару через роздрібну торгівлю. В інших випадках спеціальне правило ч. 3 ст. 269 ГК приписує обчислювати гарантійні строки з моменту введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем.

27. Значно більш ліберальні стосовно продавців правила встановлені на випадок поставки некомплектних товарів. Установлюючи правило, що зобов’язує боржників належне виконувати зобов’язання (ст. 526 ЦК), Цивільний кодекс не формулює загального правила, яке б давало право кредитору відмовитись від прийняття неналежного виконання. Твердження про те, що таке право кредитора випливає із ст. 526 ЦК, не відповідало б букві закону. Не формулюється таке правило і в інституті купівлі-продажу. Немає його і в законодавстві, що регулює відносини щодо поставки. Тому відповідно до ч. 3 ст. 270 ГК некомплектний товар покупець зобов’язаний прийняти в рахунок договору, але до укомплектування товару покупець має право відмовитись від договору (якщо товар уже оплачений, покупець вправі вимагати повернення сплачених сум). І тільки в тому випадку, коли постачальник упродовж двадцятиденного строку після одержання вимоги покупця не доукомплектовує товар або не замінить його комплектним, покупець отримує право відмовитися від товару.

28. Правила Положень про поставки про ціни і порядок розрахунків не підлягають застосуванню, оскільки відповідні відносини врегульовані ст. 632, 691 — 695 ЦК, ст. 189 — 192 ГК, Законом «Про ціни і ціноутворення» [36], Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [432].

29. Майнова відповідальність в Положеннях про поставки розуміється як покладення на боржника обов’язку відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, а також як обов’язок сплатити неустойку. Питання відшкодування збитків достатньо детально врегульовані ст. 22, 623, 624 ЦК, ст. 224 — 239 ГК, що виключає застосування відповідних правил Положень про поставки. Що стосується неустойки, то, як і інші види забезпечення виконання зобов’язань, вона може встановлюватись законом або договором. Підзаконні акти СРСР (такими є Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання) не можуть застосовуватись в Україні в частині, в якій вони встановлюють неустойку за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, що ґрунтуються на договорі поставки.

30. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК (20 процентів вартості недоброякісних товарів). Це правило відповідно до п. 7 ст. 269 ГК слід застосовувати до тих договорів поставки, сторонами яких (і постачальником, і покупцем) є суб’єкти підприємницької діяльності, як це передбачено ст. 265 ГК (якщо інше не передбачено договором). Стосовно порушення умов договору поставки щодо комплектності ст. 270 ГК не містить посилання на ст. 231 ГК, тому штраф в розмірі двадцяти процентів вартості некомплектних товарів може застосовуватись лише за наявності однієї із наступних умов: 1) хоча б одна сторона зобов’язання поставки належить до державного сектору економіки (ч. 2 ст. 22 ГК); 2) порушення пов’язане з виконанням державного контракту; 3) виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту. У решті випадків штраф за поставку некомплектних товарів сплачується в розмірі, передбаченому договором.

31. Шестимісячну позовну давність, встановлену ч. 8 ст. 269 ГК стосовно вимог, що випливають із поставки товарів неналежної якості, належить застосовувати до зобов’язань поставки, що за суб’єктним складом відповідають вимогам ч. 3 ст. 265 ГК. Це спеціальне правило, що встановлює тривалість позовної давності, не є єдиним у Господарському кодексі. Немає підстав для заперечення чинності тривалості позовної давності, що встановлена ст. 322, 324 ЦК.

§ 4. КОНТРАКТАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Стаття 713. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

1. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

2. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

1. Визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції в ст. 713 ЦК є значно ширшим, ніж визначення цього ж договору, яке наводиться у ст. 272 ГК [31]. Відповідно до ст. 272 ГК договори контрактації сільськогосподарської продукції укладаються тільки при здійсненні державної закупівлі сільськогосподарської продукції на підставі державного замовлення. Це — лише частина всього обсягу закупівель сільськогосподарської продукції. За наявності зазначеної суперечності слід виходити з того, що договори контрактації сільськогосподарської продукції можуть укладатись завжди, коли це відповідає визначенню договору контрактації, яке наводиться у ст. 713 ЦК. Положення Господарського кодексу про державну