Читати книгу - "Мисливці за головами"

того, міг відмикати сигналізацію. Вочевидь, той самий Чикерюд знайшов спосіб стирати повідомлення про ці відключення із журналів комп’ютерів. Ми вважаємо, що сам Чикерюд і здійснив більшу час-ину викрадень. Але він потребував людини, що розбирається у мистецтві, яка могла б, спілкуючись з іншими знавцями в Осло, отримувати інформацію, де зберігається та чи інша картина.

— І тут з’являється Клас Грааф?

— Так. У нього самого була значна колекція живопису у квартирі на Оскарс-гате, він терся поміж мистецтвознавців і галеристів, особливо в тусовці «Галереї Е», де багато хто його бачив. Там він спілкувався з людьми, які самі володіли цінними картинами або могли розповісти, у кого вони є. Цю інформацію Клас Грааф у свою чергу передавав Чикерюду.

— А що Чикерюд робив з картинами після викрадення?

— Анонімне джерело навело нас на слід перекупника у Ґетеборзі, давнього знайомого поліції, який уже зізнався, що мав контакти з Чикерюдом. На допиті цей перекупник повідомив нашим шведським колегам, що востаннє, коли він зв’язувався з Чикерюдом, той зателефонував і попередив, що виїхав і везе Рубенса. Скупник каже, що він не міг повірити, що це правда. Але ні картина, ні Чикерюд до Ґетеборга не доїхали…

— Не доїхали, — пророкотав Г. Дюбвад з трагічним дзвоном у голосі. — Але що ж трапилося?

Сперре криво посміхнувся, перш ніж продовжити, наче мелодраматична манера ведучого видавалася йому дещо смішною.

— Схоже, Чикерюд із Граафом вирішили кинути скупника. Уявляєте — адже він забирає половину вторгованої суми, а цього разу йшлося зовсім про інші гроші, ніж у випадку із звичайними картинами. Як керівник нідерландського підприємства з виробництва змішаних технологій, яке торгує з Росією і деякими іншими країнами колишнього Східного блоку, Грааф мав безліч кон-актів, причому вони далеко не обмежувалися легальною сферою. У Граафа і Чикерюда з’явився шанс прожити решту життя у повній економічній незалежності.

— Але ж Грааф справляв враження заможної людини?

— Підприємство, співвласником якого він був, опинилося у важкому фінансовому становищі, і до того ж, його було позбавлено посади керівника. А спосіб життя, який він вів, потребував витрат. Нам відомо, наприклад, що він шукав роботу на одному норвезькому підприємстві, що входило в концерн «Хортен».

— Отже, Чикерюд не поїхав на зустріч із перекупником, незважаючи на домовленість, бо вони з Граафом вирішили продати картину самі. І що ж було далі?

— Поки вони не знайшли покупця, картину необхідно було сховати у надійному місці. І вони поїхали у лісовий будиночок, який Чикерюд упродовж багатьох років винаймав у Синдре О.

— В околицях Елверума?

— Сусіди кажуть, що будиночок використовувався лише зрідка, але час від часу туди приїздило двоє чоловіків. До них, щоправда, ніхто не заглядав, і взагалі, складалося враження, що вони обидва намагаються не потрапляти на очі сусідам.

— І на вашу думку, це були Грааф із Чикерюдом?

— Вони працювали вкрай професійно і спілкувалися дуже обережно, щоб не лишати слідів, які пов’язували б їх один з одним. Жоден свідок не бачив їх разом, і вони, судячи із роздруківок дзвінків, ніколи не передзвонювалися.

— Але тут трапляється дещо непередбачуване?

— Так. Ми достеменно не знаємо, що саме. Вони обидва вирушили у цей будинок, аби сховати картину. Коли на кону такі суми, не так уже й дивно, що у тебе закрадається недовіра до напарника, на якого ти досі покладався. Можливо, почалася сварка. Причому обидва, ймовірно, були не цілком тверезі, наші аналізи виявили у крові обидвох сліди наркотиків.

— Наркотиків?

— Суміш кеталара з дормікумом. Доволі міцні речі й абсолютно не користуються попитом серед наших наркоманів. Тож ми вважаємо, Грааф привіз цю речовину із собою з Амстердама. Вочевидь, суміш подіяла таким чином, що обидва втратили обережність, а потім і будь-який контроль над собою. Справа дійшла до того, що вони вбили Синдре О. Потім…

— Хвилиночку, — перервав Г. Дюбвад. — Чи не могли б ви більш детально розповісти нашим глядачам, як саме відбулося це перше вбивство?

Сперре повів бровою, ніби демонструючи певне здивування у зв’язку із такою неприхованою кровожерливістю телеведучого. Потім продовжив:

— Ні, про деталі ми можемо лише здогадуватися. Можливо, Чикерюд і Грааф пішли випити до Синдре О і там похвалилися вкраденою картиною. А той намагався визвати поліцію чи пригрозив їм цим. Після чого Грааф убив його за допомогою гароти.

— А гарота — це…

— Тонка петля, нейлонова або металева, яка затягується на горлі у жертви і перешкоджає потраплянню кисню до її мозку.

— І жертва помирає?

— Еее… Так.

На пульті в апаратній натисли кнопку, і от уже на виході, на моніторі, який показує картинку, що розійдеться по тисячах телеекранів, Одд Г. Дюбвад повільно хитає головою, спрямувавши на Сперре відпрацьований погляд, що поєднує в собі схвильованість і відразу. Дозволяє погляду проникнути у саму душу. Секунда, дві, три. Три телевізійних роки. Режисер, слід вважати, вже обливається потом. І тут Одд Г. Дюбвад перериває мовчання:

— Звідки ви знаєте, що його вбив саме Грааф?

— Це підтверджується технічною експертизою. Коли ми знайшли труп Граафа, у кишені його куртки була ця гарота. На ній виявлено сліди крові Синдре О і частки шкіри Граафа.

— І вам, отже, відомо, що Грааф із Чикерюдом знаходилися у вітальні Синдре О на місці вбивства?

— Так.

— А це вам звідки відомо? Теж дані технічної експертизи?

Сперре засмикався.

— Так.

— Які саме?

Бреде Сперре, кахикнувши, глянув на Г. Дюбвада. Вочевидь, даний пункт ними вже обговорювався. Сперре, ймовірно, із більшим задоволенням пропустив би певні деталі, але Г. Дюбвад наполіг, що вони необхідні, аби зробити історію «смачною».

Сперре взяв «розбіг»:

— Ми знайшли сліди — як на трупі, так і навколо трупа Синдре О. Сліди екскрементів.

— Екскрементів? — перебив Г. Дюбвад. — Людських?

— Так. Ми направили їх на аналіз ДНК. Більша частина відповідала ДНК-профілю Уве Чикерюда. Та дещо належало і Класу Граафу.

Г. Дюбвад сплеснув руками:

— Боже мій, Сперре, та що ж там відбулося?

— Звісно, складно розібратися у всіх деталях, але схоже на те, що Грааф із Чикерюдом там… — Новий розбіг: —…забруднилися у власних випорожненнях. Таке теж трапляється.

— Інакше кажучи, йдеться про дуже хворих людей?

— Я вже казав — вони вжили наркотики. А взагалі-то так, вони були, безсумнівно, гм… з відхиленнями.

— Але на цьому історія не скінчилася?

— Ні.

Сперре замовк, коли Г. Дюбвад підняв вказівного пальця — домовлений сигнал, який означав, що Сперре слід зробити невеличку паузу. Щоб глядачі встигли перетравити отриману інформацію, згрупуватися і приготуватися до того, що прозвучить зараз. Потім слідчий КРИПОСа продовжив:

— Уве Чикерюд, знаходячись у стані сильного наркотичного