Читати книгу - "Ім’я дитини в українській родині"

У разі реєстрації народження дитини в громадян, у національній традиції яких немає звичаю зазначати по батькові, то в актовому записі про народження дитини мають право записати лише її прізвище та власне ім'я. Про бажання батьків робиться відмітка в актовому записі про народження в графі «Для відміток», яка скріплюється підписами обох батьків цієї дитини.

По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за власним іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

25. Реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини провадиться за письмовою заявою представника служби у справах дітей. Одночасно із заявою про реєстрацію народження дитини до органів реєстрації актів цивільного стану подаються рішення про реєстрацію народження підкинутої, знайденої дитини, яке приймається органом опіки та піклування за поданням служби у справах дітей протягом 15 днів після надходження повідомлення про таку дитину, а також довідка закладу охорони здоров'я про вік підкинутої, знайденої дитини.

У випадку, коли батьки підкинутої, знайденої дитини невідомі, прізвище, власне ім'я, по батькові такої дитини, а також прізвище, власне ім'я, по батькові її батьків записуються згідно з даними, зазначеними в рішенні органу опіки та піклування.

Порядок розгляду заяв про зміну імені

(прізвища, власного імені, по батькові) фізичної

особи затверджено постановою Кабінету Міністрів

України

від 11 липня 2007 року № 915

1. Заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (далі – імені) громадян України, які проживають на території України, приймає, розглядає, а також веде їх облік відділ реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання; громадян України, які постійно проживають за кордоном, – дипломатичне представництво або консульська установа України, в якій вони перебувають на постійному консульському обліку.

7. Заява про зміну імені відділом реєстрації актів цивільного стану розглядається у тримісячний строк з дня її подання.

… Заява про зміну імені дипломатичним представництвом або консульською установою України розглядається у шестимісячний строк з дня її подання.

8. Відділ реєстрації актів цивільного стану надсилає необхідні матеріали до органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника для надання висновку про можливість зміни імені.

12. Після реєстрації зміни імені відділом реєстрації актів цивільного стану у паспорті громадянина України, а дипломатичним представництвом або консульською установою України у паспорті громадянина України для виїзду за кордон робиться відмітка про те, що паспорт у зв'язку із зміною імені підлягає обміну протягом місяця.

Белей Л. Офіційні і розмовні варіанти // Українська мова і література в школі. – № 6. – 1986. – С. 60—62.

Белей Л. Український пострадянський іменник: основні тенденції розвитку // Науковий збірник Черновецького університету. – Вип. 356—359. – Чернівці, 2007. – С. 318—321.

Белей Л. Християнізація іменника українців та її наслідки для української антропонімної системи // Мовознавство. – № 3—4. – 2009. – С. 25—30.

Белей Л. Шляхи формування системи особових імен модерної української нації // Ukrajinistyka v slovanskom kontexte na začiatku nového tisícročia. – Prešov, 2009. – S. 105—121.

Глинський І. Твоє ім’я – твій друг. – К., 1985. – 283 с.

Демчук О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті україців ХІV – ХVІІ ст. – К., 1988. – 170 с

Історія української мови. Лексика і фразеологія. – К., 1983. – 743 с

Карпенко Ю. Традиції та новаторство в розвитку українського іменника // Мовознавство. – № 3—4. – 2009. – С. 5—12.

Керста Р. Українська антропонімія ХVІ ст. Чоловічі іменування. – К., 1984. – 152 с

Коваль А. Життя і пригоди імен. – К., 1988. – 240 с

Масенко Л. Українські імена і прізвища. – К., 1990. – 48 с.

Осташ Р. Імена в козацьких реєстрах // Жовтень. – № 4. – 1984. – С. 105—107.

Худаш М. З історії української антропонімії. – К., 1977. – 234 с

Чучка П. Антропонімія Закарпаття. – Ужгород, 2008. – 671 с

Чучка П. Повернімо нашим дітям рідні імена // Бойківщина. Науковий збірник. – Т. 2. – Дрогобич – Трускавець, 2004. – С. 323—329.

Чучка П. Традиційні імена закарпатських українців // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Вип. 10. – Житомир, 2003. – С. 171—194.

Белей Л., Белей О. Старослов’янсько-український словник. – Львів, 2001. – 333 с.

Грінченко Б. Крестныя имена людей // Словарь української мови: У 4 т. – Т. 4. – К., 1909. – C. 548—563.

Етимологічний словник української мови: У 7 т. – Т. 1– 5. – К.,1982—2006.

Илчев С. Речник на личните и фамилните имена у българите. – София, 1969. – 628 с.

Ірклієвський В. Наші ймення, їх походження та значення. – Мюнхен, 1968. – 356 с

Козовик І., Пономарів О. Словник античної міфології. – К., 1989. – 240 с

Костів К. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. – К., 1995. – 426 с

Лазаревић В. Српски именослов. – Београд, 2001. – 968 с

Огієнко І. Український стилістичний словник. – Львів, 1924. – 496 с

Петровський Н. Словарь личных имен. – Москва, 1984. – 384 с.

Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей: словник-довідник. – К., 1996. – 335 с.

Трійняк І. Словник українських імен. – К., 2005. – 508 с

Туптало Д. Житія Святих. Четьї Мінеї. У 12 кн. – Кн. 1 – 7. – Львів, 2005—2009.