Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
141
Тунд — «Роздута», ріка, що оперізує Вальхаллу.
142
Вальґрінд — «Брама мертвих», головні ворота Вальхалли.
143
Більскірнір — «Світлобагатий», обійстя Тора.
144
Лерад — те саме, що Аск Іґґдрасіль, світове дерево.
145
Ейктюрнір — досл. «Дуборогий».
146
Хверґельм, Хверґельмір — «Кипучий казан», джерело у Хель.
147
Сід — «Повільна».
148
Від — «Широка».
149
Свьоль — «Холодна».
150
Фімбультул — «Чарівна» або «Та, що належить велетням».
151
Рін — імовірно, йдеться про Райн.
152
Ґейрвімуль — «Повна списів».
153
Віна — радше за все, йдеться про Двіну/Даугаву.
154
Слід — «Люта; та, що карає».
155
Хрід — «Буря».
156
Сільґ — «Ковток».
157
Їльг — «Вовчиця».
158
Вьонд — «Рана».
159
Стрьонд — «Берег».
160
Лейптр/Лейфтр — «Блискавка».
161
Міст асів — веселка; також відома в нордичній традиції під назвами «Більрьост» і «Біфрьост» — досл. «Тряський шлях».
162
Імена коней перекладаються наступним чином: Ґлад — «Радісний»; Ґюллір — «Золотавий»; Ґлер — «Світло»; Скейдбрімір — «Той, що форкає на бігу»; Сільврінтопп — «Срібляста холка»; Сінір — «Жилавий»; Ґісль — «Сяючий»; Фальховнір — «Мохноногий»; Ґулльтопп — «Золота грива»;Леттфеті— «Легконогий».
163
Рататоск — досл. «Гризозуб».
164
Арвак і Альсвінн — відповідно «Ранній» і «Прудкий»; ковальські міхи на їхніх спинах роздмухують жар сонця.
165
Свалін — досл. «Охолоджувач». Він начебто має брати на себе частину сонячного жару. Взагалі, образ сонячного щита, що їде небом на возі, відомий на Півночі ще з бронзової доби (найвідоміший артефакт — так звана Трундхольмська солярна колісниця з північно-західної Зеландії, описана, зокрема, археологом Оле Кліндт-Єнсеном у його книжці «Данія до вікінгів»).
166
Скьолль — «Омана»; Хаті — «Ненависть».
167
Хродвітнір — вовк Фенрір.
168
У цій строфі Одін радить загасити вогонь, щоб дим розвіявся і відкрилося небо.
169
Скідбладнір — «Дошкобудований», корабель Фрейра, що його за потреби можна розібрати і сховати до гаманця. У його вітрила завжди дує попутній вітер.
170
Слейпнір — «Швидкоковзаючий», чарівний восьминогий кінь Одіна.
171
Браґі — норвезький скальд IX ст. на прізвисько Старий, що згодом став божественним покровителем поезії.
172
Хаброк — «Довгі штани», натяк на характерне оперення на яструбиних ногах.
173
Еґір — морський велет, у якого боги іноді збираються на бенкети.
174
У цій строфі йдеться, швидше за все, про поїздку Одіна до велета Вафтрудніра (див. пісню «Бесіда з Вафтрудніром»).
175
Під «недобрим другом» мається на увазі сам Одін, який колись був прихильним до Ґейрреда, а тепер хоче його покарати.
176
Діси розгнівані — діси, духи-хранителі, покинули тебе.
177
Ці рядки можна тлумачити так, що кожне з імен Одіна позначає якусь одну його властивість, але зрештою всі ці властивості зливаються в єдиному образі; Одін набуває цілісности, втілюючи всі свої жахливі епітети.
178
Альвів світило — сонце.
179
Брата убивця мого — про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однією версією, тим братом був пастух на кургані, що заважав проїхати «крізь пломінь смертельний» (хоча головною перепоною були просто злющі собаки на подвір'ї); але тоді текст мав би містити повідомлення про розправу Скірніра над ним. За іншою версією, братом Ґерд був йотун Белі, якого вбив саме Фрейр.
180
Яблука життя — радше за все, йдеться про «яблука богині Ідунн», які здатні омолоджувати і зустрічаються у багатьох індоєвропейських міфах.
181
Ймовірно, йдеться про перстень Драупнір («Крапучий»), що був подарований Бальдрові Одіном на поховальному багатті, разом із ним перемістився до Хелю, а звідти був повернений через Хермода.
182
Сторож богів — Хеймдалль. Очевидно, зміст цієї строфи слід тлумачити як знущання з боку Скірніра: мовляв, на твою гидку подобу прийде почудуватися більше люду, ніж Хеймдалль здатен побачити за все життя своєї варти.
183
Звичай класти чортополох під камінь після жнив зафіксовано в Естонії. Можливо, він побутував і в Скандинавії, проте навряд чи в Ісландії, де хліборобство й понині майже нерозвинуте.
184
Сини Суттунґові — тобто йотуни. Суттунґ — велетень, що згадується у «Повчаннях Високого».
185
Про кого мова, достеменно невідомо. Ім'я можна перекласти як «Той, чиє обличчя вкрите сажею», або ж «Той, чиє обличчя вкрите намороззю».
186
«Турc» — тут: третя руна алфавіту «Футарк» (т. зв. «старші руни»).
187
Так само і зріжу — тобто зішкребу з палички; тоді чари втратять силу.
188
Харбард означає «Сивобородий». Не зовсім ясно, чому Тор зве його «юним юнаком» у першій строфі й «шмаркачем» у строфі 13. Можливо, це вказівка не на біологічний вік як такий, а радше натяк на неповноправність Харбарда? Бо ж відомо, що як раби, так і діти/юнаки були позбавлені багатьох прав і обов'язків, не вважалися, власне кажучи, повноцінними людьми.
189
Вівсянка з оселедцями — національна страва в Норвегії. Кашу варять не на молоці, а на воді, і не розмазню, а густу. Оселедців беруть солених чи вуджених, рубають на невеличкі шматочки і кидають до каші за кілька хвилин до того, як зменшити вогонь. Виходить проста і поживна їжа.
190
Харбард жартує. У строфі 56 він каже, що Тор може зустрітися з Фьорґун, тобто зі своєю матір'ю, у Верланді.
191
Вороги тут довкола — Тор ще не подолав протоку, тож досі перебуває у Йотунхеймі.
192
Шмаркач (kögursveini, ще kögurbami) — досл. «малолітній хлопець», «мала дитина», стала форма зневажливого звернення до юнака.
193
Про те, як Тор убив йотуна Хрунґніра, йдеться у «Молодшій Едді» («Едді Сноррі»).
194
Ці дивні заняття є метафорою на позначення процесу «робити неможливе», себто пручатися Одіну.
195
Тьяці, сина Альвальді, було убито, а очі його пожбурили на небо, і там вони стали зірками. Однак стосовно того, кому саме належить цей подвиг, існують дві версії. Згідно з однією («Молодша
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.