Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

91

Батько Іма — Вафтруднір.

92

Ґаґнрад (Gagnráðr) — досл. «Повелитель перемоги».

93

В оригіналі mælisk af gólfi fyr, себто «бесідуєш, стоячи на підлозі»: гість із обачности не квапиться проходити до зали й сідати на лавку.

94

Йотун старий — в оригіналі gamli þulr, «старий тул», тобто Вафтруднір тут позиціонує себе — цілком небезпідставно — як жерця-чародія, знавця міфологічної традиції.

95

Кригосердий (kaldrifjaðan) — досл. «холодноребрий»; цей епітет можна трактувати у три способи: а) сувора, холоднокровна людина; б) насмішкуватий мудрець; в) інистий велет, йотун, троль.

96

Хрейдґоти (Hreiðgotum) — назва народу, відомого войовничістю і доброю як на раннє середньовіччя кіннотою (власне, кінні вестготи на чолі з Теодоріхом незле помогли римлянам на Каталаунських полях 451 року). В епосі використовується також як синонім до поняття «герої, воїни».

97

Імір — прадавній велет, найдавніша на світі істота, з тіла якої боги створили світ (індоєвропейська, і не лише, традиція рясніє римами до цього мотиву); імовірно, Аурґельмір, згаданий у строфі 29, інше ім'я Іміра.

98

Віндсваль — «Холодний вітер».

99

Свасуд — «М'який, лагідний».

100

Еліваґар — «Бурхливі хвилі».

101

Хресвельґ — досл. «Той, хто ковтає падло», «Трупожер».

102

Нйорд — шановане божество з народу ванів, що перейшов до стану асів як заручник за підсумками війни між асами і ванами (див. «Пророцтво Вьольви»), Семантично еквівалентний Нептунові/Посейдонові античної традиції, індійському Варуні, кельтському Леру/Ліру, а також жіночим континентальним божествам Півночі — германській Нерті/Нертіс, з якою етимологічно пов'язаний, та кельтській (імовірно) Нехалені. Наведені божества поєднуються спільними «стихіями» (вода і земля; двір Нйорда, Ноатун, розташований не в якомусь мокрому підводному царстві, а на березі) та «сферою відповідальности» — море і плодючість; себто Нйорд — досить типове прокреативне патріархальне божество.

103

Ейнхерії (einherjar) — обрані воїни, які по смерті бенкетують і вправляються у військовому мистецтві.

104

Одіна місце (Óðins túna) — тобто Вальхалла, оселя полеглих.

105

Ніфльхель (Niflhel) — він же Ніфльхейм (Niflheim) або Хель (Hell), досл. «Країна Мари (туману)», світ мертвих, згодом у християнській традиції — пекло.

106

Жахна зима (fimbulvetr) — тобто «зима велетів», що триватиме три роки перед кінцем світу.

107

Лів і Лівтрасір — «Життя» і «Той, що пашіє життям».

108

Фенрір — хтонічна потвора у вовчій подобі, син Локі й велетки Анґрбоди, що в Раґнарьок скине пута з пащі, згубить сонце (сонячне затемнення?) і загризе Одіна (див. «Пророцтво Вьольви»); іноді його асоціюють із псом Ґармом.

109

Альврьодулль (alfröðull) — «Світило альвів», сонце.

110

Добрими духами долі — hamingjur, від hamingja, так називаються духи-охоронці, духи щастя нордичної міфології.

111

Строфи 48-49 не зовсім надаються до трактування: неясно, що то за діви, що то за ручаї і хто такий Мьоґтрасір.

112

Суртове полум'я (Surtalogi) — велика пожежа, що поглине світ у Раґнарьок (див. «Пророцтво Вьольви»),

113

Відар і Валі — сини Одіна.

114

Моді й Маґні — сини Тора.

115

Мйолльнір — громовий молот Тора.

116

Вінґнір — Тор.

117

Як той на багаття ступив — себто перед смертю, перед тим, як був спалений.

118

Вератюр («Тюр людей») — Одін, від імени «Тюр»: так звався нордичний бог «правильної», «статусної» війни, судового двобою, раніше, ймовірно, був головою пантеону (принаймні на локальному рівні); згодом «делегував» частину повноважень Одіну і ввійшов до традиції як його син.

119

Ідалір — «Тисова долина» (з тису зокрема виготовляли луки; лук і стріли є атрибутами бога Улля).

120

Улль — шановане у гірських районах Норвегії та Швеції божество, ймовірно дуже давнього (чи не палеолітичного) походження, покровитель мисливців.

121

Альфхейм — «Дім альвів».

122

«Сильними» — тобто богами.

123

Сокквабекк — «Повний лавок, вантажений лавками».

124

Саґа — Фріґґ, дружина Одіна (важко сказати напевно, чи пов'язано її ім'я з назвою літературного жанру «сага»).

125

Гладсхейм — «Радісне житло».

126

Трюмхейм — «Гамірне житло».

127

Тьяці — йотун, якого за одною з версій убив Одін, за іншою — Тор за допомоги Локі.

128

Скаді — дочка Тьяці (ймовірно, до речі, що спочатку це було божество, еквівалентне Уллю, його жіночий, «зимовий» варіант — пор. із Артемідою еллінів), що прийшла до богів просити як викуп за батька собі чоловіка з роду асів. Аси запропонували Скаді обрати собі чоловіка, дивлячись не на обличчя, а на ноги. Їй дуже сподобалася одна пара ніг, і, подумавши, що це Бальдр, найгарніший із асів, обрала його. Але то виявився Нйорд. Їхнє подружнє життя не склалося: жити на березі моря Скаді не змогла, бо її дратувало квиління чайок, а Нйорд не бажав мешкати в горах, бо вовче виття заважало йому спати. До речі, цей мотив (коли подружжя не мешкає разом через подібні гірсько-морські проблеми) загалом популярний у германському фольклорі.

129

Брейдаблік — «Широкий блиск».

130

Хімінбйорґ — «Небесна круча».

131

Фолькванґ — «Поле битви».

132

Фрейя — дочка Нйорда, сестра Фрейра, нордична Афродіта, втім, її образ не позбавлений і певних мілітарних конотацій. Також вважалася богинею чарів. Їздила на колісниці, запряженій котами.

133

Ґлітнір — «Блискучий».

134

Форсеті — досл. «Той, що сидить попереду», головуючий на тінґу, бог правосуддя і закону, ймовірно, фризького походження (пор. фризьке Foseti).

135

Ноатун — «Корабельне місце».

136

Андхрімнір — «Той, хто дихає сажею»; Ельдхрімнір — «Вкритий сажею від вогню», казан, де вариться Сехрімнір («Морська сажа») — чарівний кабан, якого можна їсти безкінечно, тому що за ніч на його кістках знову наростає м'ясо.

137

Ґеріта Фрекі — відповідно «Жадібний» і «Ненаситець», священні вовки Одіна.

138

Хуґін (від huga — «думати») — «Розумний»; Мунін (від — «пам'ятати») — Пам'ятливий — круки Одіна, що цілий день літають понад світом, а тоді розповідають хазяїну, що бачили.

139

«Над Йормунґандом» — над Світовим Змієм, що оперізує всесвіт, тобто над цілим світом.

140

Риба Тйодвітніра