Читати книгу - "Фермерська романтика, Валерія Оквітань"

—  Тась, допоможи розставити тарілки на стіл, —  гукнула її Марія Олександрівна.

Гості ще не почали сходитись, але в повітрі вже витав запах свята. З самого ранку маленький Костик отримував привітання від усіх рідних та близьких.

Тася також вже встигла подарувати йому той подарунок, що й планувала. І це варто було бачити, бо як тільки хлопчик побачив  набір іграшок, то навіть завис на декілька секунд, а потім не випускав їх з рук. Всім показував. Просив, щоб похвалили.

Дівчина раділа, що змогла догодити дитині. І ж головне, точно знала, що йому подобалось. Дітки рідко обманювали. А його хотілось потішити. Все-таки сьогодні він родзинка програми.

— Вже біжу,  — відгукнулась на прохання дівчина.

Невеликі столики для дітей були влаштовані біля ігрової зони, де розкладали свій інвентар щойно прибулі аніматори.

Чоловіки розкладали стільці та столи для всіх інших гостей, а Марія Олександрівна разом з мамою іменинника та Тасею займалися сервіруванням.

Ольга ніби світилась зсередини. Це ж було і її свято. Саме в цей день жінка вперше стала матір’ю. Хорошою матір’ю. Бо її дитина живе в любові і в радості. Його виховують доброю людиною. Його батьки кохають один одного, що було видно неозброєним оком.

Тася заздрила їм біло заздрістю. Знайти таке щире кохання в теперішній час було складною задачею. А вони молодці. Не дивлячись ні на що, вони тримаються один за одного. Є один одному підтримкою та опорою. Таких взаємин варто прагнути. 

— Кексики діткам на стіл віднеси, там я ще не клала, — махнула рукою жінка, а Тася лише оглянулась, бо піти туди, означало зустрітись з Євгеном, який чомусь крутився саме в тому районі. 

Дівчина дійсно дослухалась до його поради. Увесь цей час вона роздумувала над тими словами, що сказав чоловік в саду. Це все було надто несподівано для самої Тасі, що вона ніч спати не могла нормально, все крутилась з боку на бік. 

Довіритись Євгену? Після того, як і місяця не пройшло, як вона порвала з Льонею та скасувала весілля, якого чекала декілька років? Цей план на майбутнє виглядає дуже ненадійно.

— Тасю, — вивела її зі ступору Ольга. — Все нормально? Ти зависла.

Вона махнула головою та запевнила жінку в тому, що все було добре. Хоча в самої серце вистрибувало з грудної клітини. Неслухняне таке. І чого тільки пришвидшилось? Гарних, надійних чоловіків не бачила, що так на нього реагувала?

— Привіт, — сказала хлопцям, коли підійшла до дитячого столика.

— Привіт, — відгукнулись вони всі разом, але лише один Євген не відривав від неї свого погляду. Так, ніби чекав, що вона в цю мить дасть йому свою відповідь. Не  так швидко. Вона не встигла переспати з цією думкою.

— Все нормально? — поцікавилась вона. — Вам допомога не потрібна?

— А ви вже справились з їжею, — скептично глянув на неї Яр, на що дівчина лише похитала головою. 

Їм ще добрий десяток страв та закусок треба розставити. А деякі гості вже, як вона бачили потроху почали сходитись.

— Тоді не бачу причин тебе сюди тягти. Йди вже звідси, поки Жека тут все своєю слиною не закапав.

Оу, це було зайвим. Тася відразу же почервоніла, сховавши щоки в долонях і відвернулась від них, аби ганебно втекти, але почула гучне “ай” у виконанні Ярослава. Певно прилетіла відповідь від того самого Жеки. Перевіряти вона не стала, а просто повернулась до жінок, вирішивши, що увесь вечір краще з ними проведе. Бо її реакція точно її видасть усім домашнім.

— З чого там хлопці регочуть? — штурхнула її плечем Оля. — Відколи ти пішла Женя їм стусанів роздає.

— Не знаю, — пробурмотіла, поправляючи тарілки, яка вже не треба було поправляти, бо вони рівненько стояли на своєму місці.

— А я  думала,  що ми вже встигли подружитись. Ну мені то можеш вже не брехати. Ви відколи повернулись обидва у своїх думках літаєте. Щось сказав тобі?

Тася відірвалась від свого заняття і нарешті поглянула на Ольгу, потім оглянулась, і переконавшись, що Марії Олександрівни немає поруч заговорила.

— Ти знаєш,  я вже, всю голову зламала собі, думаючи про те, що між нами коїться. Чесно кажучи, мені й поговорити нема з ким, подруг то хороших  й не мала в житті.

— Тю, я тобі нащо? Просто так тут для краси, чи що? 

— Оль, у твоєї дитини сьогодні день народження. Тобі не про мої сердечні справи треба думати, а про Костика.

Тася бачила, як важко зітхнула Оля, перед тим смачно закотити очі. І це було так епічно, що якби дівчина не хвилювалась так сильно, то точно б розсміялась.

— Я тебе благаю. Тут стільки організаторів та помічників, що все пройде ідеально. Одна Марія Олександрівна чого вартує. Та й взагалі, у Кості двоє батьків. Свят з усім і сам може впоратись. Від того, що ми з тобою пригубимо трохи шампанського катастрофи не станеться.

Тасі не подобалась ця ідея. Бо пити шампанське об одинадцятій дня - не було найкращою з її ідей. Але голова дівчини, те й діло, погрожувала зірватись, тому вона впевнено пішла з Ольгою на кухню. Відкоркувати першу за цей день пляшечку.