read-books.club » Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"

327
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська" автора Олександр Віталійович Красовицький. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 53 54 55 ... 137
Перейти на сторінку:
Мирний, чим терористи і скористалися. Близько третьої години ночі до прикордонників прибуло близько сотні озброєних людей. Бойовики одразу розосередилися по периметру території загону. Відбулися короткі перемовини, але прикордонники відмовилися складати зброю та переходити на сторону самопроголошеної «Луганської Народної Республіки», тому близько четвертої години ранку терористи розпочали штурм.

Район Луганської області, в якому відбувалися описувані в книзі бойові дії (червень—серпень 2014 р.)

Першу атаку, яка тривала близько сорока хвилин, прикордонникам удалося відбити. Після передислокації бойовики поновили наступ. Крім того, по прикордонниках вели вогонь снайпери. Другу та третю атаку також було відбито. Серед українських бійців на той час уже було декілька поранених, а на території загону зайнялася пожежа.

О сьомій годині ранку кількість терористів збільшилася до 400 осіб. Положення ускладнювалося тим, що бойовики обстрілювали територію загону безпосередньо з багатоповерхівок кварталу Мирний, де перебувало цивільне населення, через що луганські прикордонники не могли давати адекватну відсіч. З тієї ж причини не допоміг і винищувач, який сили АТО скерували на допомогу. Під гімн України, що лунав із гучномовців, прикордонники продовжували героїчно тримати оборону. Чергову атаку було відбито.

За штурмом чи не в прямому ефірі спостерігала вся Україна — соцмережі рясніли повідомленнями і відео, оскільки усе це відбувалося просто під вікнами у місцевих мешканців. Тоді ж з’явилися повідомлення, що з будівлі Луганського прикордонного загону лунає гімн України. Про це вже знали і військові на території аеропорту.

Удень завдяки перемовинам за участі політиків та громадських діячів вогонь було припинено з метою вивезення загиблих та поранених з обох сторін (було поранено восьмеро прикордонників, а зі сторони нападників було п’ятеро вбитих та восьмеро поранених).

Увечері, після сьомої, знову почалася стрілянина — бойовики перегрупувалися і продовжили штурм загону. Ближче до ночі відбувалися поодинокі снайперські постріли, терористи поступово покидали територію. Під час затишшя прикордонники укріпили свої вогневі позиції та територію загону.

Наступного дня озброєні бойовики ще раз намагалися штурмувати прикордонний загін. Після того, як атаку було відбито, 4 червня прикордонники змушені були передислокуватися.

Терористи з ночі штурмують управління Луганського прикордонного загону, вогонь ведуть і з житлових будинків, заблокувавши їхніх мешканців.

Керівник медіавідділу АТО Владислав Селезньов повідомив, що близько 10 прикордонників Луганського прикордонзагону, за попередніми даними, отримали поранення, у тому числі четверо — важкі. Ніч у Луганську прикордонники провели в очікуванні нападу, проте без стрільби.

• Зведення новин

Авіація знищила два мінометні розрахунки й техніку терористів на Луганському прикордонному загоні.

• Унаслідок вибуху в будівлі Луганської обладміністрації загинули щонайменше дві людини.

Про це повідомив директор департаменту охорони здоров’я Луганської обладміністрації Павло Малиш.

«Кількість потерпілих наразі уточнюється, але вже точно відомо про двох загиблих», — сказав він у понеділок.

• Центральна виборча комісія визнала Петра Порошенка обраним президентом України на дострокових виборах 25 травня.

3 червня 2014 року

У ніч на 3 червня група учасників антитерористичної операції потрапила в засідку дорогою з Ізюму до Слов’янська.

Про це повідомляє журналіст Анастасія Береза у своєму Фейсбук.

«Уночі група наших військових потрапила в засідку по дорозі з Ізюму в Слов’янськ. За попередньою (наголошую) інформацією, близько 13 людей поранені, серед них військовий оператор, один убитий», — пише вона.

• Силами АТО за останню добу вдалось відбити атаку на гарнізон прикордонників під Луганськом, знищено табір бойовиків під Сіверодонецьком та проводиться звільнення Донецька.

Про це на засіданні парламенту розповів спікер Олександр Турчинов.

Зараз відбувається комплекс активних дій підрозділів АТО зі звільнення північного Донецька. Дії антитерористичних сил достатньо успішні», — повідомив Турчинов.

• Жертвами бойовиків на сході України стала 181 людина, зокрема 59 військовослужбовців. Про це у вівторок під час прес-конференції повідомив в.о. генерального прокурора України Олег Махніцький, передає «Інтерфакс-Україна».

«Загалом у Донецькій і Луганській областях через терористичну діяльність загинула 181 і поранено 293 осіб, зокрема загинули 59 військовослужбовців», — сказав Махніцький.

• З Донецька були змушені виїхати 15 тисяч чоловік.

Про це з посиланням на міського голову Донецька повідомляє обласна державна адміністрація.

«За даними міського голови, з Донецька виїхало близько 15 тис. громадян. Евакуювати мільйон жителів практично неможливо»,  — йдеться в повідомленні.

4 червня 2014 року

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

4 червня 2014 року. Нові Петрівці

Лісова дорога простягається повз тисячі дерев, які списами ростуть із землі. У повітрі витає приємний аромат авантюри.

Зі мною йде Тарас. Ми познайомились на Майдані. Жили в одному наметі, а зараз разом чимчикуємо до воріт, які вже не так далеко.

— Ще не пізно. Можемо ще повернутись... Подумай добре, бо лиш зайдемо за ці ворота, то назад шляху не буде.

— Ні! Вже пізно! Ми ж не прийшли сюди, щоб повертатись?

— Ну, дивись... собі. Я вже служив і знаю, що таке армія. А ти там не був. Тому й перепитую.

Так, я не служив. Це для мене нове. Тим паче, що йду не на службу, а на війну. Без цієї умови я ніколи б не пішов добровольцем.

— Хлопці, ви куди?

— У батальйон «Донбас». Нам сказали, що до нього тут набирають.

— А-а-а! Ну, так-так. Усе правильно. Он бачте, там вже стоять люди, вам туди.

За воротами стоїть дюжина добровольців. Хто в цивільному, хто — у формі. Молоді і не дуже. Калібр різнобійний.

Мовчки приєднуємось до натовпу.

— Ви в «Донбас»?

— Так.

— Почекайте ще трохи, щоб набралася потрібна кількість, і підемо.

Знаючи комунікативність Тараса, мені аж дивно. У нього що — зашитий рот? Навіть нічого не запитує в оточення. Та й інші не виказують нетерплячки, стоять серйозні та мало говорять.

Переводжу погляд на дорогу, якою прийшли сюди. І що я бачу?! Вона вся заповнена такими, як ми. Щохвилини там з’являються декілька добровольців. По двоє, по четверо, по п’ятеро. Із сумками і без. Хтось іде впевнено, а хтось — вагається. Тим не менше — ідуть, бо зробили свій вибір.

— Ну все. Тепер можемо рушати.

— Нарешті...

Асфальтована доріжка в’ється між тренувальними майданчиками. Зліва — тренувальний вертоліт для висадки і посадки десанту. За ним — полоси перешкод з ямами, шини, закопані в землю, і лабіринт металічних труб. З правого боку — спортивний майданчик.

Що ж нас тут чекає і які наслідки матиме наш вибір? Та й, узагалі, чи правильно це все? Відповіді на ці питання я не знаю.

1 ... 53 54 55 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"