Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

завдання полягало в тому, щоби підтримувати контакт з повітряними суднами та віддавати інструкції через радіозв’язок. Двоє помічників розбиралися з польотними даними й тримали зв’язок з аеропортом; старший диспетчер координував роботу всіх трьох. Сього­дні, на додачу до всього, в їхній команді був диспетчер-стажист, якого Кіт інструктував протягом останніх кількох тижнів.

Інші члени команди підходили в той же час, що й Кіт Бейкерсфелд, займали місця позаду працівників, яких мали замінити, та кілька хвилин вдивлялися в повітряну обстановку й фіксували її в голові. У здоровенному диспетчерському залі на інших робочих місцях відбувалося те саме.

Стоячи позаду диспетчера радіолокаційного контролю, що вже збирався закінчувати зміну, Кіт відчував, як загострюється його розум, як прискорюється швидкість мислення. Протягом наступних восьми годин, не беручи до уваги дві короткі перерви, його мозок муситиме постійно працювати в такому темпі.

Повітряний рух, як він помітив, був навантажений помірно, як на цю пору дня, беручи до уваги те, що повсюди була хороша погода. На темній поверхні індикатора близько п’ятнадцяти точок яскравого зеленого світла — або «цілей», як їх називали оператори радіолокаційної станції, — позначали борти у повітрі. «Конвейр-440» компанії «Аллегені»115 перебував на висоті восьми тисяч футів116 та наближався до Пітсбурґа. Позаду нього на різних висотах рухалися ­«ДіСі-8» від «Нешнал»117, «Боїнг-727» від «Американ Ейр­лайнз», два приватні повітряні судна — реактивний «Лір»118 та «Фейрчайлд Ф-27»119 — і ще один літак «Нешнал», цього разу турбогвинтова реактивна «Електра»120. Кілька інших літаків, зауважив Кіт, мали от-от з’явитися на екрані як з інших секторів, так і знявшись у повітря з аеропорту «Френдшип» у Балтиморі. У протилежному напрямку, до Балтимора, летів «ДіСі-9» «Дельти», якого на себе вже мав би перебрати диспетчерський пункт підходу «Френдшипа»; позаду цього борту рухалися рейс «ТВЕ», «Мартін»121 компанії «П’ємонт Ейрлайнз»122, ще один приватний літак, два літаки «Юнайтеда» й один «Могавк»123. Висота всіх бортів та відстань між ними були задовільними, як бачив Кіт, окрім двох повітряних суден «Юнайтеда», що летіли в напрямку Балтимора та перебували дещо ближче один до одного, ніж заведено. Диспетчер, що досі сидів перед індикатором, ніби прочитав думки Кіта й наказав другому борту «Юнайтед» відхилитися від маршруту і сповільнити політ.

— З обстановкою ознайомився, — тихо озвався Кіт. Диспетчер кивнув та відійшов.

Старший диспетчер, Перрі Янт, підключив навушники над головою Кіта й нахилився вперед, самотужки оцінюючи ситуацію з повітряним рухом. Перрі, довготелесий темношкірий чоловік, був на кілька років молодший. Він володів хорошою, швидкою пам’яттю, що зберігала величезний обсяг польотних даних та відтворювала їх цілком або частинами з комп’ютерною точністю. З Перрі було приємно працювати, коли виникали проблеми.

Кіт уже прийняв кілька нових рейсів та передав інші, коли старший диспетчер торкнувся його плеча.

— Кіте, сьогодні я працюю на двох робочих місцях — цьому та сусідньому. Нам бракує людей. Ти впораєшся, якщо я ненадовго відійду?

Кіт кивнув.

— Вас зрозумів. — Він передав по радіозв’язку по­правку курсу для «Істерн-727», тоді вказав на диспетчера-­стажиста, Джорджа Воллеса, який прослизнув на крісло поруч. — Мене підстрахує Джордж.

— Гаразд. — Перрі Янт відключив навушники й перемістився до консолі поруч. Така ситуація час від часу виникала раніше та не спричиняла додаткових ускладнень. Перрі Янт з Кітом працювали разом уже кілька років; між ними була повна взаємодовіра.

Кіт звернувся до стажиста:

— Джордже, ознайомлюйся з повітряною обстановкою.

Джордж Воллес кивнув та підсунувся ближче до індикатора радіолокатора. Йому було трохи за двадцять, стажувався вже близько двох років; перед тим служив у Повітряних силах США. Воллес уже встиг продемонструвати свій пильний, спритний розум, укупі з умінням не втрачати голови в напруженій ситуації. Через тиждень він стане кваліфікованим диспетчером, хоча практично був уже цілком натренованим.

Кіт навмисно дозволив, щоб відстань між «БіЕйСі-400»124 «Американ Ейрлайнз» та «Боїнгом-727» «Нешнал» стала меншою, ніж потрібно; він був напоготові передати швидкі інструкції, якщо зближення стане критичним. Джордж Воллес миттю помітив цю ситуацію й повідомив Кіта, який усе виправив.

Такий безпосередній досвід — єдиний надійний спосіб перевірки вмінь нового диспетчера. Подібним чином, коли стажист сам опинявся за радіолокатором та стикався з труднощами, він повинен був мати шанс показати винахідливість та самотужки залагодити ситуацію. В такі моменти диспетчер-інструктор мусив відкинутися на спинці крісла, стиснути кулаки і рясно пітніти. Хтось описав це відчуття як «коли звисаєш з цегляної стіни, вчепившись самими нігтями». Коли саме втрутитися й перебрати контроль на себе — це критичне рішення, яке не можна прийняти ні надто рано, ні надто пізно. Якщо інструктор сам візьметься виправляти ситуацію, впевненість стажиста може назавжди зруйнуватися, й таким чином буде ризик втратити потенційного хорошого диспетчера. З іншого боку, якщо інструктор не втрутиться тоді, коли мусив би, результатом може стати страшне повітряне зіткнення. Такі ризики й додатковий психологічний тиск були настільки серйозними, що багато диспетчерів відмовлялися це терпіти. Вони вказували на те, що навчання інших не дає ні офіційного визнання, ні додаткової платні. Мало того, якщо щось трапиться, вся провина лягає на плечі диспетчера-інструктора. Для чого піддавати себе напрузі та брати відповідальність просто так?

Кіт, однак, встиг продемонструвати, що вміє талановито інструктувати й терпляче виховувати стажистів. І хоча й сам також інколи страждав та пітнів, але продовжував свою роботу, бо відчував, що мусить. Зараз Кіт особисто пишався професійним ростом Джорджа Воллеса.

Воллес тихо повторив:

— Я повернув би «Юнайтед-284» праворуч, доки не буде ешелонування за висотою з «Могавком».

Кіт кивнув і натиснув на кнопку мікрофона:

— «Юнайтед-284», я «Вашинґтон-центр». Праворуч курс нуль-шість-нуль.

Протріскотіла негайна відповідь:

— «Вашинґтон-керування», я «Юнайтед-284». Вас зро­зумів; нуль-шість-нуль. — За багато миль, високо в чис­тому