Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

А отже...

- "шО, знову?", - простогнав внутрішній голос, і я впевнено ступила вперед, перегороджуючи дорогу крилатому звірові. - "Тільки не кажи мені потім, що я тебе не попереджав", - якось підозріло швидко здувся мій "захисничок", залишаючи самостійно розбиратися з результатами моїх поспішних рішень.

- Ріггард, не так... - я простягнула долоню вперед, торкаючись гарячих лусочок на схиленій до мене голові дракона. - Я ціла, і Брайн теж... давай просто підемо, га? - Гарне ж рішення?

Я помітила роботу думки в аквамаринових очах навпроти, і спробувала передати через дотик усю свою ніжність і спокій. 

- "Я тут. Я поруч", - билося в моїй голові, і, здається, мене почули.

У всякому разі, я помітила, як величезне крило опустилося до самої землі і мені не двозначно натякнули, що я можу зайняти місце на широкій драконячій спині.

Святі п'яти Крухта! Невже я зараз осідлаю самого імператора на очах у кількох десятків пар очей?

- "Олускотіти!", - завзято посміхнувшись від емоцій, що переповнювали мене, я в прискореному темпі почала не надто граціозно підійматися на дракона, займаючи місце між двома рогатими виступами на лопатках.

- Ух! - Не змогла стримати свого захоплення, коли потужні лапи відштовхнулися від землі, і величезний звір почав набирати висоту.

Тим часом Ріггард щось гаркнув своєму меншому побратимові, і Брайн одразу ж поспішив за нами, старанно тікаючи від розбурханого натовпу роззяв.

Оце вже їм тепер однозначно буде про що написати і поговорити за вечірнім чаюванням.