Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"

— Карін, ти закохалася у когось? — запитав Антон беручи її долоні. 

— Я …я не знаю, мабуть, — несміливо відповіла Каріна захоплена таким запитанням зненацька.

— Не бійся, — всміхнувся Антон, беручи і її другу руку, — Я той, хто бажає тобі щастя, ти мені нічого не обіцяла і завжди поводилася гідно. Просто мені треба знати, бо ця невизначеність між нами…— він зробив паузу. Слова давалися йому важко, палали наче свинцеві вниз. — Я хочу знати чи є ще у мене якась надія на наші стосунки? — нарешті запитав стискаючи її долоні. 

Каріна відчайдушно мовчала, гублячись десь у спогадах про іншого. Їй була неприємна ця вся ситуація, вона заплуталася, але ні не в своїх почуттях, зараз вона як ніколи усвідомлювала, що любить саме Тімоху. Вона заплуталася в своїх почуттях до Антона, бо те тепло яке вона до нього відчувала, не було коханням, але чим тоді воно було? 

— Я не знаю, Антоне….чесно я не знаю, — говорила ледь не крізь сльози, — Ти завжди був поруч кожних дванадцять місяців у році, і я сама не знаю що відчуваю до тебе, але…

— Я зрозумів, — перебив її Антон, — Зазвичай так починають говорити, коли хочуть відшити когось, — посміхнувся він.

— Антоне, — почала говорити Каріна, але він притис її свій палець до губ.

— Не муч себе, я все зрозумів…знову чекати? — хмикнув він, — Ти закохалася, я скажу це замість тебе, бо схоже ти не наважуєшся зізнатися в цьому навіть собі…Я лиш сподіваюся, що той, кого ти полюбила, не якийсь безголовий, і зможе любити тебе так само сильно, як і ти його…

   Каріна завмерла, Антон розумів її більше за всіх, за всіх її подруг, за її батьків. Про такого лиш мріяти вийти заміж, але …але…

— Вибач…— тихо прошепотіла.

— За що? — запитав той підводячи її обличчя за підборіддя своєю долонею. — Ніколи не вибачайся за те, що любиш…

Ходімо ти вже, мабуть, промерзла, — говорив знову хапаючи її долоні. 

— Антоне, ти знаєш, що ти ідеальний, — всміхнулася до нього Каріна.

— Ідеальна тут лише ти, саме тому мені не дивно, що тебе кохає ще хтось крім мене…— відповів він коло вони йшли назад до квартири. — Ти завжди можеш на мене розраховувати, якщо не хочеш як на хлопця, то як на друга.

###

Не знаю як вам, та мені Антон дуже імпонує. Видно, що справді любить Карінку) а вам як здається? Є в нього якісь шанси?