Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Що саме, квіточко? – спитав напружено.
Зараз це слово прозвучало як насмішка.
– Це правда, що в тебе є наречена? Льєнор Августус Де Гранж? Так тебе насправді звуть?
– Флоро, все не так, як ти думаєш. – заговорив він, а мені захотілося розсміятися.
Десь я вже це чула. Певно, від Ллойда.
– То це правда? І те, що ти син королівського радника? Так? А я ще думала, що твій батько міг мені збрехати.
– Мій батько? Він приходив?
Я кивнула.
– Флоро, я розумію, як все виглядає, та повір, те, що він тобі наговорив не має жодного значення!
– А що має значення, Льє? Виходить, весь цей час в тебе була наречена і ти мені брехав, що в тебе нікого нема.
– Вона для мене ніхто! – гаркнув ельф.
– А я для тебе хто, Льє? Чи називати тебе Льєнор?
– Перестань Флоро, ти нашкодиш дитині!
– П’ять хвилин тому тебе це не хвилювало. – я стенула плечима.
– Я не знав, богиня роздери все! Якби я знав, Квіточко, я б ніколи…
– Що? Ніколи б не намагався витрясти з мене душу?
– Флоро, зрозумій, все виглядало так, наче ти сама, з власної волі вкрала документи, до того ж, Корил змінив свої спогади, і коли я побачив, як ти сама його цілуєш… – він замовчав.
– Прости мене, Флоро, мені справді шкода. Я втратив розум.
Я хитнула головою.
– Добре, тоді поясни мені все, раз ти кажеш, що те, що в тебе є інша жінка не має значення.
– Вона не інша жінка, квіточко, не має для мене інших жінок, зрозумій!
– Тоді розкажи мені правду! – я вже кричала.
– Я не можу Флоро, принаймні, не зараз. – відповів тихо.
– Чому?
Він зібгав губи.
– Дай мені трохи часу і я зможу все тобі пояснити.
Я похитала головою.
– Знаєш, Льє чи Льєнор, не має значення, в тебе було скільки завгодно часу. Навіть, більше ніж потрібно. До того ж, я не знаю, що саме ти можеш мені пояснити, все одно це не змінить того, що весь цей час ти мені брехав.
Мимоволі я схлипнула.
Льє опинився поряд і схопивши мене в обійми, поцілував, та я не відповідала.
– Відпусти мене! – сказала, коли він відсторонився.
– Я хочу додому, просто зараз, навіть не думай мене зупиняти. – проговорила втомлено.
І це була правда. Все чого мені хотілося – опинитися якомога далі від нього, від цього дому, від усього.
– Флоро, ти помиляєшся, прошу, не їдь. Подумай про дитину. – він притис мене до себе.
Злість охопила мене. Краще б він цього не казав! Я тільки й думаю, що про дитину!
Пригадавши простеньке закляття – кинула ним у Льє. Нічого страшного, студенти називають його риболовні тенета, однак, навіть сильні маги виплутуються з них довго, а все тому, що сітка тягне силу з мага і швидко відновлюється. Звісно, надовго мені його не затримати.
Поки ельф сипав чортами, я кинулася нагору і схопивши багатостраждальну валізу, що так і стояла біля ліжка, відкрила портал і опинилася перед будівлею вокзалу. Мені пощастило – Бальмон, вочевидь, зняв захист, коли повернуся.
Хоч було вже досить пізно, та мені без проблем продали білет на стрілу, що от-от вирушала.
Я заставила себе ні про що не думати, приїду додому, тоді щось придумаю.
Спонсор настрою цієї глави – Maggie Reilly – Tears in the rain)
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.