Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

Розділ 18.3.

— Я буду великий устричний сет, — Олександра швидко показала пальчиком у барвисте меню. І тут же осіклася, дивлячись на здивовано витягнуте обличчя її знайомого. — І суп-пюре з восьминога, — трохи тихіше додала, не розуміючи його реакції.

— Саш, — Данило без дозволу взяв її за руку, і дівчина інстинктивно висмикнула свою кінцівку з нахабного захоплення. — Це порція на чотирьох осіб. Ти впевнена, що з'їси все сама?

— Звісно, з'їм, — стрепенулася руда гордячка, відчувши незручність. Ось і перший ред флег у його поведінці. Не такий уже він і ідеальний. — Якщо що, я за себе заплачу, — підняла вона гордо носик, нарешті розуміючи, до чого Данило веде.

— Я не це мав на увазі..., — пролепетав він присоромлено. — Ай, та неважливо. Не соромся, замовляй, що хочеш, — хлопець натягнув подобу посмішки і відсалютував їй келихом вина.

Шура навіть не удостоїла його усмішкою у відповідь. Він починав її порядком дратувати. Ні про яке продовження вечора й мови бути не могло. Але не буває лиха без добра. Зараз Олександра наїсться від душі таких бажаних морепродуктів і піде зі спокійною душею та повним шлунком додому відпочивати. Напевно, навіть подзвонить Маші, щоб та її забрала. Щоб уникнути надокучливого і не дуже приємного Данила.

Чи то різниця в п'ять років так давалася взнаки, чи то ідея з інтернет-знайомством - була від початку провальною. Але серце не тьохкало, метелики в животі не літали, мереживні трусики не просили, щоб їх зняли...

Саша втомлено видихнула, зустрівшись із плотоїдним поглядом хлопця.

Жодного мінімального сигналу, що Данило їй подобається.

— То чим ти займаєшся? — перервав він незручну паузу, повільно потягуючи біле напівсухе.

— Чимось займаюся, — Шура нервово фиркнула, аби він не діставав більше її запитаннями.

Але хлопець, мабуть, натяків не розумів і продовжував настирливо закидати дівчину запитаннями.

— Давай я вгадаю: ти модель? Актриса?

Руда красуня роздратовано повела очима. Серйозно? Такий дешевий підкат у його віці?

— Даниле, — протягнула дівчина, ледь приховуючи злість, — мене мама завжди вчила: "Коли я їм — я глухий і німий". Мабуть, я спочатку дослухаюся до її поради, а потім відповім на всі твої запитання.

— Ем... так, звісно, — збитий з пантелику Сашиною відвертістю, Данило з апетитом приступив до свіжих устриць. — Тільки ти тут трохи забруднилася...

У лічені секунди він підсів неприпустимо близько до Олександри й без дозволу почав витирати щось на її щоці.

— Даниле, досить, — розлютилася Шура і відкинула його руку, не в силах більше терпіти цього нахабу. - я вмію користуватися серветками.

— Вибач, просто ти така гарна... І я дуже хотів тебе поцілувати...

Саша навіть не встигла заперечити, як хлопець впився в її губи своїм шахрайським ротом. Колючий клубок миттєво піднявся до її горла, і дівчина сіпнулася в спробі звільнитися. Данило, задоволений своєю витівкою, посміхався неприродно широко. Немов лялька Чакі.

— Ну як? Сподобалося? — з усмішкою поцікавився він.

— Зовсім ні, — пробурмотіла руда бестія і, стримуючи напад нудоти, стрімко кинулася до вбиральні. Сліпим кошеням бігла до туалету і на ходу згадувала, коли в неї були місячні. Це точно не може бути збігом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно