Читати книгу - "(не) Покірне Щастя, Джулія Рейвен"

Розділ 18.2.

Дзвінко відбиваючи підборами ритм по брукованому тротуару, Саша поспішала на побачення.

Попри бабине літо, вечір видався досить прохолодним. Олександра злегка зморщилася від раптового пориву вітру і подумки вилаяла себе за таке недоречне вбрання. Легка шифонова сукня більше б пасувала на денну зустріч, але аж ніяк не для пізньої прогулянки містом.

Так, можна було замовити таксі або попросити Марію відвезти її за потрібною адресою. Але який у цьому сенс? Олександра обожнювала осінь і самотність. Обожнювала гуляти пустельними вуличками, вдихаючи аромат опалого листя. Гуляти, забуваючи про все в потоці думок.

А сьогодні шлях через освітлений сквер допоміг би заспокоїти невчасно збунтоване серце, яке благало скасувати це чортове побачення і повернутися додому до Маші та Артема. Спокійно випити зеленого чаю і подивитися черговий фільм у їхній компанії. Ще раз перегорнути новину про колишнього коханця і лягти спати. Однією, у своєму ліжку!

Але розум непохитно вів дівчину за заданим напрямком. Немов на автоматі вона перебирала ногами і тихо лаялася, коли тонкі підбори потрапляли в діри між бруківкою. Вона все правильно робить. Досить їй страждати за Борисом. Занадто багато честі. Він, уже мабуть, давно забув про неї.

— Ну, з Богом, — важко зітхнувши, промовила руда бестія, дивлячись на вивіску будівлі. — Сподіваюся, він не маніяк.

Місце зустрічі з альфа-самцем із Тіндера Шура вибрала сама - відомий устричний бар. Не через велику любов до цих слизьких неприємних молюсків. Ні. Дівчині до неконтрольованого спазму в животі захотілося морепродуктів. Нехай навіть і не дуже привабливих на вигляд. Вона й сама не могла пояснити такого гастрономічного пориву, але при згадці про устриці, у дівчини миттєво рот наповнювався слиною. І єдине, про що вона могла думати, це їжа, їжа і ще раз їжа. Напевно, всьому виною морське повітря. На курорті організм мимоволі хоче насититися всіма відомими вітамінами і мікроелементами, бо в холодній столиці Саша таким точно не балуватиметься. Лише кава, цигарки та численні ескізи. Її нехитре меню на кожен день, коли вона повернеться.

— Добрий вечір! Александро? — дівчина злякано стрепенулася від тихого оксамитового голосу, який пролунав практично над вухом.

Вона обернулася і побачила нового знайомого з інтернет-додатку. На мить розгубившись, Шура безпардонно пройшлася по ньому поглядом від мисків дорогих туфель до ідеальної зачіски на голові й задоволено про себе хмикнула: "А він нічого".

Високий, широкоплечий хлопець, у світлих лляних штанах і сорочці, які так здорово контрастували з його смаглявою шкірою, стояв і широко посміхався своєю голлівудською посмішкою.

"Занадто ідеальний, щоб бути правдою. Скоріше за все маніяк", — подумки підсумувала руда красуня і нарешті відповіла:

— Даниле, ми ж перейшли на "ти", — нагадала вона їхню домовленість. — Чи я так старо виглядаю, що потрібно викати?

— Ну що ти, — хлопець розплився в такій широкій усмішці, що Шура на мить злякалася, як би він не пошкодив собі щелепу. — Ти маєш чудовий вигляд. Усього лише правила пристойності.

Жестом руки показавши вперед, хлопець пропустив її вперед. Галантно відчинив двері бару та пішов за рудою бестією всередину.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно