Читати книгу - "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Довго поплескує по спині, наче шукає місце, де найкраще вдарити ножем.
Вони вважають себе великими, бо сидять на наших шиях.
Він мотає перший президентський термін.
Хазар: англійська дуже проста і легка мова, але складається із всуціль іноземних слів…
Президенти іноді зустрічаються без краваток. А з нашим – без шапки і гаманця.
Партія Реформаторів нагадує годинник, у якого лише секундна стрілка…
Ще про Хазара: дурнів у його оточенні небагато, але як професійно вони розставлені.
22. 08. 10.23.Ще раз дзвонила мамця. Стурбована. Приїздив обласний начальник міліції у Теклівку. Перед цим районні міліціонери прочісували Теклівку, латали шутром [86] глибокі бакаї на старому асфальті, навіть підсипали щебінкою дорогу у М’ятну Яму. Обіцяв, що міліція доглядатиме нашу розливайку.
Обережненько мамця намагалася запитати мене про ТЕ, але дуже акуратно запитувала, то я легко відбулася. Мовляв, телефон може прослуховуватися. Я її заспокоїла.
Інтернет аж репається від суду над Яною. Судить худобина, мій землячок Лаврентьєв. Знаний у Теклівці тим, що з дитинства всім підморгує і збиває цим з толку. Мамця розповіла, що приїхала нова вчителька ботаніки. Молоденька. Ростик-школяр звично підморгував, то вона виставила його з класу і викликала батьків.
22. 08. 12.18.У шухляді біля широчезного ліжка знайшла книжечку якогось українського поета. Леоніда Талалая. Не знала такого. І раптом:
«Який порив! Якої сили!/ Мітингували, говорили/ до сліз, до самозабуття./ І повертались, як на крилах/ із того мітингу в життя./ У сподіванні – щось та буде…/ А вранці глянув чоловік/ – а за вікном той самий вік,/ немитий посуд, крихти хліба,/ і день заплаканий, і шиба,/ і по душі шкребе двірник,/ який хоч важко на похмілля/ – про наше дбаючи життя,/ слизький хідник посипав сіллю»…
Як сильнющо сказонув. Аж душу пронизало. Заберу книжку з собою. Хтось забув. Невже, міліціонер? Значить, він уже одну книжку має, якщо цю залишив.
22 серпня 14.23.Видурнюється куплений Мішком айфон…
Пішла в майстерню на Хрещатику. А там – мітинг на підтримку Яни, яку судить мій теклівський поганець. Там мітингували і донецькі, і галичани, і мої, вінницькі. Збуджені, готові до подвигу, але не знають, якого саме. Ніхто не пояснює нічого.
Яну вивозили в каталажці, яку мітингарі обліпили її красивими портретами з-за ґрат. Разом зі всіма я кричала «Яні – волю!», «Хазара
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…», після закриття браузера.
