Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Свобода, яку амстердамці вважають своїм основним правом, принесла місту величезні статки вже чотириста років тому. Амстердам отримав зиск від релігійних переслідувань та обмеженості у решті європейських країн. Варфоломіївська ніч 25 серпня 1572 р. ознаменувала початок систематичних переслідувань протестантів-гугенотів у Франції. Під час спалахів насильства, що тривали місяцями, було вбито майже десятки тисяч гугенотів. В Англії за часів правління Стюартів тисячі квакерів померли в тюрмах, а пуритани-протестанти були вислані з країни. Лютерани своєю чергою вороже ставилися до парафіян вільної церкви. В Іспанії та Португалії тривали гоніння на іудеїв. Європа була неначе жертва лихоманки божевільних фанатиків і плекала плоди ненависті протягом наступного століття релігійних війн.
У той час, коли решта Європи зосередилася на спалюванні невірних і книжок на вогнищах, в Амстердамі з розкритими обіймами зустрічали представників переслідуваних меншин, торгували та збагачувалися. У той час, коли в інших країнах правителі ставали на заваді наукового мислення, в Амстердамі полірували лінзи телескопів і мікроскопів, складали найточніші у світі карти, препарували трупи на кафедрах анатомії і видавали праці Галілео Галілея. У кав’ярнях Амстердама читали літературу, заборонену королівською цензурою інших країн Європи, що за межами Нідерландів каралося смертною карою. Порівняно невеличкий Амстердам мав величезне значення для світової історії. Він став тихою гаванню для нового мислення, що дістало назву «Просвітництво».
Діапазон стилів мислення, культур і релігій Амстердама вражав іноземців. Письменник Джеймс Хауел так писав батькові у травні 1619 р.: «На вулиці, де я живу, майже стільки ж релігій, скільки будинків, і жоден з мешканців цих будинків не відає про те, яку релігію сповідують його сусіди, та й навряд чи взагалі думає про це».
На думку історика Расселла Шорто, що мешкає в Амстердамі, таке ставлення у голландській мові позначається дієсловом gedogen, «технічно незаконний, але офіційно терпимий». Дивитись у бік — це не толерантність, а терпимість. Це також стосується наркоманів і кварталів червоних ліхтарів. Не потрібно, щоб усе подобалося, але не потрібно також занадто багато забороняти, якщо це не шкодить власному життю. Gedogen є цілковитою протилежністю етосу держслужбовців у Фінляндії, які саме те й роблять, що звертають свої погляди на всі відхилення, що виражається у вимірюваннях, заборонах і безкомпромісному дотриманні всіх приписів і правил.
Наприкінці 1667 р. правитель Флоренції, Козімо III Медічі, вирушив у плавання Рейном, аби заспокоїти нерви і відпочити від своєї ворожо налаштованої дружини, Маргарити Луїзи. Він прибув до Амстердама. Теплі зустрічі з Рембрандтом та іншими митцями дали йому змогу на мить забути тягар похмурого сімейного життя. Саме тоді Козімо із сумом усвідомив, що Флоренція більше не була містом номер один, куди прагнули потрапити обдаровані люди.
«У жодному місті світу немає такої інтенсивної торгівлі, як в Амстердамі. Іноземці дивуються, побачивши місто вперше. Скидається на те, ніби всі чотири сторони світу віддають свої найрідкісніші й найдивовижніші скарби до його гаваней. Приголомшує те, що місто, яке спочатку було зовсім непримітним, за короткий час набуло такої величчі, краси та блиску».
Канали Амстердама освітлювали 2556 ліхтарів, які спроектував митець і винахідник Ян ван дер Гейден. Козімо придбав одну з його картин. На ній було зображено життя метрополії, де у світлі ліхтарів жителі Амстердама прогулюються, не остерігаючись злочинців. Мережа каналів взагалі становила світове диво, насолоджуватися яким люди приїжджали здалека. Його човни-таксі слугували громадським транспортом. Петро Великий взяв модель міського планування Амстердама за зразок під час будівництва Петербурга. У XVII ст. Амстердам став одним із найзаможніших міст світу, де сховища ломилися від кориці, лютефіску[8], чаю, китового жиру, цукру, солі, мила, парусини, шовку, пива, тютюну та інших товарів, що очікували своєї черги на транспортування. Все це багатство було породжене незламною вірою амстердамців у себе та у свої здібності, якій сприяла успішна боротьба з морем.
«Бог створив світ, а голландці — Голландію»В Амстердамі не знайдеш ані одержимих монументальністю і величчю правителів, ані архітектури, що підкреслювала б зверхність власної держави, як, наприклад, у Парижі, Відні чи Римі. Місто було спроектоване так, аби воно слугувало всім його мешканцям. Багаті жили уздовж каналів, а бідні — у кварталах за каналами, проте бідняків не замикали у гетто, як у багатьох інших містах. Купці навіть фінансували у 1580 р. заснування міського дитячого садка, першого в світі. За переконанням кальвіністів, ніхто не є богом — натомість усі є однаково маленькими людьми.
Однак скромність означала не власну недооцінку, а лише те, що кожен має змогу відповідати за свій персональний успіх. Такий погляд заохочував докладати зусиль і ризикувати.
Голландці вважали ненормальною саму думку про те, що у аристократів чи церкви можуть бути привілеї на володіння землею. Більшу частину землі у своїй країні голландці відвоювали у моря важкою працею, і для цього не потрібно було ні аристократичного, ні божественного керівництва. «Бог створив світ, а голландці — Голландію», так звучить відоме прислів’я. Жителі Нідерландів засновували водні комітети — waterschappen. Вони були відповідальними за дамби, вали та вітряні млини, якими відкачували воду. Водні комітети й надалі залишалися невід’ємною частиною культури Нідерландів, що включає в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю», після закриття браузера.