Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

на малу вірогідність виникнення обставин, що дають продавцеві право на зазначену відмову. Але і за наявності таких обставин продавець не може відмовитись від виконання вимоги покупця, якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий товар не відповідає умовам договору. Формулювання «продавець знав» слід тлумачити так, що про це знала фізична особа — продавець або фізична особа, що має повноваження органу юридичної особи — продавця. Формулювання «продавець... міг знати» також стосується названих осіб, але ж вони можуть знати завжди, коли про це знали відповідні працівники юридичної особи — продавця. Стаття 689. Обов’язок покупця прийняти товар

1. Покупець зобов’язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. На підставі договору купівлі-продажу виникають два зобов’язання. Одне із них — це зобов’язання покупця, що включає цілу низку обов’язків, зокрема, обов’язок прийняти товар від продавця відповідно до умов договору. Підстави для відмови покупця від прийняття товару випливають із ст. 529, 531, ч. 3 ст. 612, ст. 670, 672, 678, 684, 686 ЦК.

2. Дії, які зобов’язаний здійснити покупець для забезпечення передання та одержання товару, зазвичай визначаються договором. Це — надіслання продавцеві вивантажувальної рознарядки, отримання товарів на складі продавця тощо. До вимог, що звичайно ставляться до покупця, належить здійснення розвантаження товару, доставленого продавцем на склад покупця.

Стаття 690. Зберігання товару, не прийнятого покупцем

1. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов’язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

2. Продавець зобов’язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

3. Витрати покупця у зв’язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

4. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

1. Стаття 690 ЦК підлягає застосуванню в тих випадках, коли товар уже надійшов на склад покупця, але покупець має право відмовитись від прийняття товару в рахунок виконання умов договору купівлі-продажу у зв’язку з тим, що передання товару продавцем покупцеві було здійснено з такими порушеннями умов договору, які дали право покупцеві на відмову від прийняття товару. Крім того, ця стаття підлягає застосуванню у випадках, коли покупець зобов’язаний був прийняти вантаж (товар), відвантажений продавцем транспортом загального користування (зокрема, ч. 2 ст. 310 ГК [31] формулює досить жорстке правило, яке унеможливлює відмову одержувача вантажу (покупця) від прийняття вантажу (товару), що прибув на його адресу). За наявності підстав для відмови від прийняття товару покупець зобов’язаний повідомити негайно після виявлення таких підстав у порядку, встановленому актами цивільного законодавства або договором, зокрема: 1) про те, що у вагоні, контейнері за пломбами продавця надійшов товар, який повністю або частково не відповідає умовам договору щодо асортименту, покупець узнає при розвантаженні транспортного засобу. Негайно після встановлення факту невідповідності покупець зобов’язаний повідомити продавця телеграмою, телефонограмою чи за допомогою інших засобів зв’язку про цей факт; 2) невідповідність товарів умовам договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності може бути виявлена за результатами приймання товарів за кількістю і якістю при розкритті тари. Негайно після складання акта приймання товарів про виявлені недоліки слід сповістити продавця, хоч би раніше він і викликався для участі у прийманні товарів. Одночасно з повідомленням про виявлене неналежне виконання продавцем обов’язку щодо передання товарів покупець повинен заявити про відмову від прийняття товару та про залишення його на відповідальне зберігання.

2. Право повернути продавцеві товари, що не відповідають умовам договору купівлі-продажу, виникає у покупця не одразу після виявлення невідповідності, а тільки після того, як продавець у розумний строк не забрав (не вивіз) товари або в інший спосіб не розпорядився ними. На свій вибір покупець має право замість повернення товарів покупцеві після спливу розумного строку реалізувати їх.

3. На продавця покладається обов’язок відшкодувати покупцеві витрати, пов’язані із зберіганням, реалізацією та поверненням товарів. У разі реалізації товарів покупцем суми, отримані від реалізації, передаються продавцеві за вирахуванням зазначених витрат покупця. Частина 3 ст. 690 ЦК, що передбачає відшкодування продавцем покупцеві здійснених останнім витрат, не виключає стягнення з продавця інших збитків, завданих переданням покупцеві товарів, від прийняття яких покупець мав право відмовитись і фактично відмовився.

4. Безпідставне зволікання покупця з прийняттям товарів або відмова від їх прийняття всупереч договору купівлі-продажу і актам цивільного законодавства є юридичним фактом, що породжує наступні правомочності, одну з яких продавець вправі реалізувати на свій розсуд: 1) або вимагати прийняття і оплати товару; 2) або відмовитися від договору (розірвати договір шляхом учинення одностороннього правочину). При цьому продавець зобов’язаний повернути кошти, отримані за товар, а покупець зобов’язується повернути товар продавцеві.