Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

-Катерино! Вітаю! Це Едуард!

-Привіт...- здивовано простягнула Катерина.

Дзвінок Едуарда був явно несподіваним для неї. До операції залишався приблизно місяць і до того ж лікар ніколи не дзвонив Катерині в принципі.

-Клюнув! Вирішив підкотити таки й покликати на побачення!" - пронеслася шалена думка в голові Катерини.

-У мене для тебе гарна новина! Одна з планових операцій зірвалася і тебе можна прооперувати вже найближчим часом! У вівторок із речами ти маєш бути в клініці!" - радісно повідомив їй лікар.

-Вже...- із розчаруванням знову протягнула Катерина. А вона то очікувала фанфари і запрошення на побачення.

-Ти чимось засмучена? Чи в тебе інші плани? Катруся, пухлина росте і її якомога швидше потрібно видаляти. Зараз з'явилася гарна нагода зробити це! Значить... До вівторка ти не п'єш алкоголь, не приймаєш жодних ліків і зранку я вже чекатиму на тебе. Зайдеш спочатку до мене, а потім уже розберемося! До зустрічі, - проінструктував її лікар.

 Катерина так і не повідала своїй мамі про її проблему. Щоб закінчити навчання доньки, мама вже понад рік працювала без вихідних на двох роботах. З батька Катерини толку не було. Він завів собі молоду коханку. Та, своєю чергою ,народила йому сина. І батько, відчуваючи " терзання совісті", повністю перемикнувся  на коханку з її немовлям. Бо, на його думку, Катерина вже доросла, опіки не потребує і все зрозуміє, а до дружини він давно втратив будь-який інтерес. А там, бачте, росте його маленький син, який ні в чому не винен і потребує виховання батька. За всіма цими метушнями, батьки Катерини навіть формально не розлучилися. Перебуваючи в офіційному шлюбі, так і продовжували займатися кожен своїм особистим життям, абсолютно не цікавлячись справами Катерини. За великим рахунком, самій Катерині дуже швидко стало байдуже на проблеми її батьків, вона не зациклилася на цьому, оскільки пошуки забезпеченого шанувальника стояли завжди у неї на першому місці.

І до сьогоднішнього дня їй разюче не щастило з пошуком заможної другої половинки. Не те щоб вона була погана собою, або дурна. Катерина вважала себе розумною, освіченою і карколомно красивою. Ще б пак! П'ятий курс журналістського факультету - це вже вагомий внесок у її освіченість. Постійні заняття фітнесом і йогою тримали в тонусі її струнке спортивне тіло. Ну і на завершення дуже миле, інстаграмної зовнішності, як вона називала, личко. Вона вважала що всі козирі в її руках. Ось тільки траплялися їй недолугі нищеброди. По суті, вона жодного разу не була закохана, міняла хлопців, як рукавички, сподіваючись знайти того самого, який кохатиме, носитиме на руках і забезпечуватиме повною мірою, до кінця її днів. В Едуарді вона якраз і розгледіла таку перспективу. Але як на зло, він був одружений. Ще й пильні застереження Анжеліки та Алекса! І постійний їхній контроль її поведінки під час зустрічі з Едуардом! Хоча, якби Катерина піднатужилася, використовуючи весь свій потенціал і дівочі чари, можливо, їй би вдалося спокусити Едуарда і навіть закрутити з ним невелику інтрижку. А там хто знає... Закохається по вуха в чарівну й ідеальну Катерину, і пастка зачиниться. Складалося враження, що кохання, романтика і почуття це не про Катерину. У дівчині був присутній чіткий прагматизм, цілеспрямованість і нездоланне за своєю потугою, бажання захомутати "папіка" побагаче. Але поки вона перебувала у своїх вологих мріях, доля здодійка, на її думку, підкидала їй абсолютно не тих, про кого Катерина мріяла.

Занурена у свій вир думок про майбутнє, Катерина підійшла до дзеркала і стала розглядати свій живіт.

-Пухлина трохи збільшилася... Ну і добре що не доведеться чекати ще місяць! Чим швидше, тим краще! - підмітила вона.

Катя одразу ж повідомила Анжеліку про майбутню операцію. Подруга безумовно погодилася бути поруч із нею всі ці дні. У призначений Едуардом день Алекс привіз дівчат у клініку і разом із ними піднявся на другий поверх у кабінет Едуарда. Катерина майже не хвилювалася з приводу майбутньої операції. Вона свято вірила, що все пройде добре, безболісно і найкращим чином. До того ж її не могла не тішити перспектива, що її животик після операції стане повноцінно красивим. -Чесно кажучи... Рідко, але трапляється таке, що б пухлина так поводилася. Якби ти була повнішою, Катерино, то, цілком можливо, довгий час не помічала б цю пухлину. І вона могла б вирости до значних розмірів!" - сказав Едуард, проводжаючи схвильовану дівчину в операційну.

Катерина, з кожною хвилиною невідворотно наближення операції, хвилювалася все більше і більше.

-Щасти тобі, курочко моя! - Анжеліка обійняла дівчину, взялася за холодні й спітнілі від хвилювання долоньки Катерини.

-Одним словом! Усе буде добре! - уривчасто промовила Катерина і зникла за дверима операційної, з напівпрозорим, матовим склом.

Алекс і Анжеліка залишилися стояти біля операційної.

-Ангеле мій, я ще не снідав. Піду візьму нам кави і круасани! Почекаєш мене тут? Чи підеш зі мною? А взагалі ти можеш пройти в палату Катерини і почекати її там.- сказав Алекс.

- Іди, звісно! Мені нічого не треба. Я чекатиму її тут.

Анжеліка переживала за подругу. Вона розуміла, що оперативне втручання - це не жарти, і відчувала, свого роду, відповідальність за Катерину. Адже це завдяки її Алексу було знайдено лікаря для Катерини й організовано гарну безкоштовну операцію.

Минуло хвилин двадцять. Алекса все ще не було.